Смачна-пресмачна історія України

"Скільки б круасанів, піци, бургерів і картоплі фрі ми не з'їли б, рано чи пізно нам схочеться борщу і вареничків. Вчені називають це харчовими звичками. Я називаю це своє, рідненьке. І вважаю за необхідне досліджувати це рідненьке", - ділиться думками письменниця і фудблогерка Марія Сердюк у передмові до своєї книжки "Смачна історія України". 

У цікавій доступній формі авторка розповідає дітям історію становлення української гастрономії, розкриває особливості кухні Галичини, Волині, Полісся та інших регіонів країни, ділиться секретами улюблених страв видатних українців, розказує про кулінарні фестивалі та конкурси, знайомить з культовими українськими стравами. А ще гастрономічна мапа України підкаже всі смачні місця нашої країни.

Це видання присвячене 30-й річниці Незалежності України, і є чудовою нагодою поглянути на Україну під новим кутом, зрозуміти наскільки унікальною і неповторною є українська кухня, яка поєднює розмаїття продуктів, страв та способи їх приготування. Смачного усім))

Валентина Вздульська. Євині ями

Єва любить рити ями. Здоровенні ями. Найкраще це робити на березі моря. Проте Єва не завжди риє ями, а тільки тоді, коли в неї ямний настрій ((

«Євині ями» - цікава й ненав’язлива розповідь про археологічні розкопки, захопливі оповіді з історії давніх племен, що населяли територію сучасної України. Книга знайомить зі скіфськими періодом історії українських теренів. Красиві ілюстрації і цікава розповідь від імені дівчинки, а також карта України із зображеними на ній місцями розташування скіфських племен запропонована Портал. Видавничо-освітній проект й дитячою письменницею Валентиною Вздульською.

Ольга Купріян. Кісточка оливи

 

На території сучасного Північного Причорномор’я 2,5 тисяч років тому з’явилися античні міста-колонії, засновані греками-переселенцями. Про цю подію нашої історії описала Ольга Купріян у своїй книзі «Кісточка оливи» (Портал. Видавничо-освітній проект).

В центрі розповіді – маленький хлопчик Нестор, який збирається зі своїми батьками у далеку подорож шукати новий дім. Для хлопчика це гарна новина, адже здійсниться його заповітна мрія – вони вирушать у плавання. Для головного героя підготовка до подорожі обмежується прощанням з бабусею, яка вручає мішечок оливок і радить йому, коли буде сумно, посадити кісточки цих плодів у землю.

Та чи стане нова домівка тим надійним прихистком, який мав хлопчик на рідній землі???

 Завдяки чудовим ілюстраціям Оксани Скворчинської, можна побачити: як виглядали давньогрецькі поселення, за якими сузір’ями греки орієнтувалися, пливучи по морю, яку їжу споживали та в що одягалися. А карта, що на форзаці книжки, покаже шлях, який довелося подолати героям книги, аби дістатися з Мілета до Тіри.

Ще один момент цього видання – це спроба осмислити і пояснити найменшим читачам досвід переселенців. Як не гірко, ця тема є актуальною й сьогодні, адже багатьом родинам довелось покинути рідні домівки через теперішню війну на Сході нашої країни.

за Макарик В. Грецькі переселенці при гирлі Дністра

Приємного читання і перегляду!

Єдиновладний господар Галичини

   В 2016 році виповнюється 815 років від дня народження Данила Романовича Галицького (1201-1264). Він - волинський та галицький князь, великий князь київський, перший король Русі-України від 1253 року, один із найвидатніших правителів і політиків княжої доби.

   Тому я пропоную вам цікаві літературно-туристичні маршрути визначними місцями міста Львова для ознайомлення із площами та будівлями, названими на честь короля Данила. Вони були створені в рамках проекту "Леотека: бібліотечно-туристична ініціатива", і тут я публікую частину цього видання.

Маршрут № 1.  Площа Данила Галицького

  Це - одна із центральних площ Львова, названа так у 1946 р. Від 1840 р. вона мала назву Торговиця, від 1846 р. — Гольцмаркт (Деревний ринок), від 1871 р. — площа Стрілецька. Під № 1 знаходиться Львівський театр ляльок, за польських часів тут містилася Реміснича палата. У будинку № 4 у повоєнні часи була школа № 33, тепер тут вечірня СШ № 28. У будівлі № 8 знаходиться Львівський професійний ліцей харчових технологій. До Другої світової війни на площі була перша у Львові автобусна станція. На початку 50-х рр. ХХ ст. площею провели трамвайну колію від вулиці Підвальної до початку вулиці Б. Хмельницького.

Джерела:

     Данила Галицького площа // Енциклопедія Львова. Т. 2 / за ред. Андрія Козицького. – Львів : Літопис, 2008. – С. 12-13.

      Площа Данила Галицького [Електронний ресурс] //  Центр міської історії Центрально-Східної Європи : [сайт]. - Електрон. дані. – Режим доступу:

http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=2987 (дата звернення: 04.07.16). – Назва з екрану.

  [Про площу Данила Галицького] // Мельник, І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини / І. Мельник. - Львів : Центр Європи, 2008. – С. 58-59.

Маршрут № 2 . Пам'ятник Данилу Галицькому

Пам'ятник знаходиться в центрі міста, на площі Галицькій. Монумент споруджено у 2001 році скульпторами Василем Яричем, Романом Романовичем та архітектором Яремою Чурилом. Пам'ятник має висоту десять метрів. На його спорудження було затрачено 60 тонн граніту та 9 тонн бронзи.

Джерела:

     Дорош,  А. Монумент для засновника / Андрій Дорош  // Галицька брама. - 2001. - № 2-3 . -  С. 6-7.

   Пам'ятник Данилу Галицькому [Електронний ресурс] // Карта Львова : [сайт]. - Електрон. дані. – Режим доступу: http://map.lviv.ua/danylo.html  (дата звернення: 04.07.16). – Назва з екрану.

     Фрухт,  С.   Пам'ятник Данилові Галицькому у Львові / С. Фрухт // Галицька брама. - 2001. - № 9-10. - С. 11.

Маршрут № 3. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
   Один із провідних медичних університетів ІV рівня акредитації. Головний корпус університету знаходиться на вулиці Пекарській, 69. Історія Львівського медичного університету сягає 17 ст. Упродовж 1891–1898 рр. були збудовані та почали функціонувати нові навчальні корпуси та клінічні бази університету. 21 жовтня 1998 р. університетові присвоєно ім'я Данила Галицького, першого короля Галицько-Волинської держави. Данило Галицький розвивав освіту і культуру, удосконалював військо та створив для нього першу школу тогочасних медиків, яка започаткувала розвиток медицини у Галичині.

Джерела:

     Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького [Електронний ресурс] / Львівський національний медичний університет. - Електрон. дані. - Режим доступу:     http://www.meduniv.lviv.ua/ (дата звернення: 04.07.16). – Назва з екрану.

   Між вулицями Личаківською і Зеленою // Лемко, Ілько. 1243 вулиці Львова (1939-2009) / І. Лемко, В. Михалик, Г. Бегляров. - Львів : Апріорі, 2009. – С. 213.

Маршрут № 4.  Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького

   Це найбільший в Західній Україні аеропорт за пасажиропотоком та маршрутною мережею. Розташований на Скнилівку, за 6 км від центру міста на південь. Відкритий 1929 року на заміну старому львівському аеропорту на Левандівці. У 2009–2012 роках до Чемпіонату Європи з футболу 2012 року була проведена реконструкція будівлі аеропорту.

     У лютому 2012 року видано наказ про присвоєння державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького.

 Джерела:

   Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» [Електронний ресурс] / Міжнародний аеропорт «Львів». — Електрон. дані. - Режим доступу: http://lwo.aero/uk/news (дата звернення: 04.07.16). – Назва з екрану.


Маршрут № 5.  Львівська спеціалізована школа № 57 імені Короля Данила 
   Школа знаходиться у приміщенні колишньої польської школи ім. св. Мартина. Після проголошення незалежності України тут відновлено національно-патріотичне виховання. 
У 2002 році на шкільному подвір'ї було відкрито погруддя короля Данила.

Джерело:
Любицький, І. Рідна школа імені Короля Данила: минуле і сучасне / І. Любицький // Педагогічна думка. - 2012. - № 4. - С. 9-13. - Бібліогр.: с. 13.

Видання про Данила Галицького

Александрович, В. С. Король Данило Романович / В. С. Александрович, Л. В. Войтович ; НАН України. - Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2013. - 235 с. : іл. - (Славетні постаті Середньовіччя. Вип. 3).

Книга присвячена королю Данилу Романовичу, якому в надзвичайно складних зовнішньополітичних умовах вдалося зібрати батьківську спадщину і створити потужну державу, яка впливала впродовж ХІІІ – першої половини ХІV ст. на життя всієї Центрально-Східної Європи.

Котляр, М. Ф. Данило Галицький / М. Ф. Котляр. - Київ : Наукова думка, 1979. - 185 с. : іл.
У книзі подано життєпис видатного державного діяча, полководця та дипломата Давньої Русі, галицько-волинського князя Данила Галицького. Він присвятив своє життя справі об'єднання східнослов'янських земель, відновленню цілісної давньоруської держави часів свого славного предка Володимира Мономаха. Життєпис створено на ґрунті великого кола вітчизняних і зарубіжних джерел і є підсумком більш ніж двадцятилітніх досліджень автора. Написаний в науково-популярній формі.

Коритко, Р. Корона Данила Галицького : істор. роман / Р. Коритко. - Львів : Тріада плюс, 2008. - 491 с.
В історичному романі автор розповідає про трагічні події середини XIV ст., коли через боярські міжусобиці, підступну зраду державних інтересів та анархію припинило існування останнє незалежне на наших землях Галицько-Волинське князівство. Через втрату своєї державності наш народ багато століть змушений був терпіти у страшній неволі, яку тугим зашморгом затягнули на його шиї польські, а згодом - московські завойовники. Корона Данила Галицького у творі виступає як символ і минулого, і теперішнього, і майбутнього нашого державницького існування, бо описані події XIV ст., на жаль, дуже голосно перегукуються з теперішніми подіями в Україні. 

Берегти світло у своїй душі: 8 цитат для роздумів із книг Олеся Гончара

   

   Твори українського літератора Олеся Гончара нерідко порівнюють із прозою світових класиків – Анрі Барбюса, Ернеста Хемінгуея, Ремарка. Антивоєнні романи письменника  розглядають в контексті не тільки української, а й світової літератури. 

   На жаль, у школі прозу Гончара вивчають дуже стисло. Але він - саме той письменник, котрий своїми емоційно насиченими текстами підкреслює загальнолюдські цінності, спонукає до всебічного розвитку. Олесь Гончар народився навесні 3 квітня 1918 pоку. Душею він завжди залишався юним, писав для молодого покоління. Його персонажами були свідомі молоді люди, школярі чи студенти, які закохувалися і мріяли про майбутнє, прагнули розгадати загадки минулого, сперечалися й приятелювали... Аж поки, як і в наші дні, не настала загроза для їхньої безтурботності - війна.

   До речі, чи відомо вам, що перше відображення трагедії Голодомору в українській художній прозі – не повість «Марія» Уласа Самчука, як донині вважали, а «Стокозове поле» 23-річного Гончара! 

  Я запрошую усіх - когось, може, вперше, а когось - ще раз, насолодитися внутрішньою силою та красою духовного світу героїв цього письменника і... трішки пороздумувати:

Про час
«Дорожіть днем - ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе - хто іскрить! … Зоставте ж слід… Не бляшанку з-під шпротів, покинуту на Скарбному, не купу сміття, а таке, щоб людей радувало - близьких і далеких… Дорожіть, дорожіть миттю, синочки! Бо ГЕСи плануються, все на світі планується - не планується одна тільки смерть». 
(Олесь Гончар "Собор")

Про співчуття
"Любити ближнього – це найважливіша з людських наук, вона вистраждана людством, але як нелегко вона дається літературі й кожному з нас...  Мабуть, тільки з болю, із страждання виникає здатність до співчуття, душевна просвітленість, розуміння і здатність перейнятися горем ближнього...Умій прощати! Це таки, мабуть, найвище мистецтво життя. Здається мені, що раніше в нас було менше зла, більше було терпимості справді християнської... Як далеко ще нам до висот всепрощення й національного примирення!"
(із щоденника Олеся Гончара)

Про вірність
"Найвища краса - це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, по-моєму, кінець-кінцем мусять відчувати себе злидарями. А хто не звідав цього щастя, цієї краси вірності, той не жив по-справжньому..." 
(Олесь Гончар "Прапороносці")










Про цінність життя
"Все, власне, так просто, - думалось йому,- варто тільки усвідомити, що живеш один раз, що життя - це той рейс, який не повторюється, і що його треба провести достойно..."
(Олесь Гончар "Тронка")

Про війну
"Ідемо, ідемо. Хочемо пройти крізь цей степ, як торпеди, крізь його аеродроми, засади, крізь усі небезпеки, що зустрінуться нам на путі. Здається, тільки вийдем, і вже не буде війни. Здається, тільки проб'ємося, і перед нами, як з високого перевалу, відкриються за небокраєм найдальші віки. Хто з нас проб'ється? Хто з нас загине в оцих оточенських, загравами охоплених степах? Що всіх нас чекає за отим пагорбом?" 
(Олесь Гончар "Людина і зброя")

Про пізнання 
"- Та хіба ми й самі для себе теж не загадка?
- Ви так вважаєте?
- А вам хіба все до кінця уже ясно? То поясніть і мені, завдяки чому людина з печери зуміла так круто піднестись, по яких щаблях ішла вона з темних тих прачасів до своїх вершин? І чи завжди рухалась по висхідній? У чому змінилась, а в чому лишилась такою, як була і в античності? Оленячий ріг змінила на трактор, галеру — на космічний корабель, а неспокій, а потяг до вічної таїни, хіба він у людини зник? Жадоба пізнання, — може, тільки це неминуще..." (Олесь Гончар "Берег любові")

Про щастя
"При найкращих устроях, при найдосконаліших конституціях людина може бути нещасна, ось у чім проблема проблем... Хіба ні?"
(Олесь Гончар "Циклон")

Про спогади
"Чому все те — і дитячі пустощі, й чиїсь недитячі пристрасті — так міцно зберігає душа? Пуди конспектів, гори проштудійованих посібників не багато залишили після себе. Але чому досі чуєш, який пахучий був той новенький буквар, що тобі видали в школі? І читанка, що зветься «Вінок», вона теж незрівнянно пахла. А перший «Кобзар», що потрапить тобі до рук, і перші рядки, що западуть у дитячу душу на все життя." 
(Олесь Гончар "Романові яблука")

Усі книги ви знайдете у відділі обслуговування Львівської обласної бібліотеки для дітей.

Олесь Гончар : біобібліографічний покажчик

Історія України в художній літературі : 7 улюблених історичних романів та повістей (до Дня Незалежності України)

Бібліо-Граф провів опитування - і ось вони - найзахопливіші твори про різні періоди нашої історії. 

Обирайте для читання!

 Роман "Отрута для княгині" відомої української письменниці Раїси Іванченко розповідає про тяжку добу X століття і проблеми, які тривожили тодішнє суспільство і які є актуальними для кожної епохи. Княгиня Ольга, князі Олег, Ігор, Святослав, візантійські імператори Костянтин Багрянородний, Роман Лакапін, болгарський цар Симеон та інші видатні постаті виринають з пітьми історії. Хто вона, княгиня Ольга? Якою ж має бути жінка — володарка держави? 

"Володимир" – роман відомого письменника-історика Семена Скляренка. Цей твір заснований на документальних матеріалах, які відтворюють історичну ситуацію та політичну атмосферу Київської Русі. Князю Володимиру історично випала дуже важлива роль – він повинен був зміцнити позиції Київської Русі на міжнародній арені. У романі відтворено процес становлення київського князівства, політичні зміни, що відбулися у державі після впровадження християнства. Володимир змальований у книзі також як мудрий політичний діяч, котрий інтереси своєї країни ставить вище за власні переживання і власне щастя. Саме так можна трактувати його шлюб з грецькою княжною Анною, союз з якою повинен був укріпити позицію Київської Русі у світі...

"Диво" — перший історичний роман Павла Загребельного про Київську Русь доби Ярослава Мудрого, за часів якого сталося об'єднання земель руських та було зведено Софійський собор у Києві. Храм не нагадував візантійських церков, звідки прийшло на Русь християнство, бо не було в ньому простоти й суворості. «Він був барвистий, як душа й уява народу, що створив його»,— пише автор. Але ще більшим дивом у романі постають самі люди.

  
Упродовж тривалого часу в українській художній літературі побутував стереотип щодо мусульман, зокрема кримських татар та ногайців. З поля зору випадала співдія козаків і татар, випадали також і криваві набіги козаків на татарські та турецькі міста. На такому тлі дуже яскраво вирізняється роман Зінаїди Тулуб “Людолови”. У ньому зображено епоху гетьмана Сагайдачного, походи запорожців у Крим та їхні бої з москалями та турками. У романі виведені історично ймовірні персонажі, відтворено правдивий перебіг подій під час нальоту козаків на Крим, показано й аналогічний набіг ногайців на Україну. Книга сприяє глибшому розумінню історичної правди.

"Мотря" - перша з історичних повістей Богдана Лепкого, що складають трилогію "Мазепа". Насправді ж — повістей п'ять. І хоч вони послідовно відтворюють хронологію подій, кожна з них має самостійне значення, тому й публікувалася автором окремо. Головний герой усіх п'яти повістей — український гетьман Іван Мазепа, остаточною метою політики якого було утвердження державності України.
У цій книзі оповідається про кохання юної красуні Мотрі — дочки генерального судді Кочубея, пізніше страченого Мазепою, — і старіючого гетьмана. Дія відбувається на тлі важливих історичних подій.

У романі "Гетьманський скарб" Юрія Мушкетика ви разом з автором шукатимете легендарний скарб наказного гетьмана Полуботка. Події роману показані очима молодого козака Івана Сулими, закоханого в Улясю — дочку гетьмана Івана Скоропадського.

Іван Багряний зазнав ста­лінських репресій і прой­шов всі кола пекла, як потім і герої його роману. "Сад Гетсиманський" — один з перших творів світової літератури, що викриває злочинну суть сталінського режиму. Події відбуваються в Україні. Всі імена та прізвища в`язнів і співробітників НКВС у цій книзі правдиві...