"Люби і роби, що хочеш", - Катерина Бабкіна

22 липня народилася українська письменниця з Івано-Франківська Катерина Бабкіна. Її діяльність багатогранна: творить поезію й прозу, знімає фільми, перекладає та займається громадською діяльністю. 

Своє покликання до письменництва сформулювала так: «Писання – це спосіб взаємодії зі світом, який в якихось людей прошитий за замовчанням».

Радимо познайомитися з книжками Катерини Бабкіної, які є у фонді нашої Леотеки:

«Гарбузовий рік» – перша дитяча книжка письменниці, яка складається з шести невеличких історій про мешканців міського саду. Авторка розповідає про важливість природи та наголошує на необхідності уваги до інших – людей, рослин, тварин і навіть речей.

«Шапочка і кит» — це історія про онкохворого хлопчика Шапочку, який… подружився з китом, котрий любить їсти його несмачні таблетки. Ілюстрації до цієї історії, як і до попередньої книжки створила талановита художниця Юлія Пилипчатіна.

«Лілі, яка потоваришувала з вірусами та здійснила їхню найбільшу мрію» — книжка про вакцинацію і навіщо потрібні щеплення. А також цікаві ігри та корисна інформація про те, як захиститися від інфекцій та бактерій.

«Мій дід танцював краще за всіх» — серія оповідань, що складаються в єдину історію п’яти родин, діти з яких знайомляться в школі першого вересня в перший рік незалежності України та залишаються друзями на все життя.

«Заговорено на любов» — збірка віршів, де поетеса зачіпає теми, знайомі кожному: відносини між закоханими людьми, між батьками та дітьми, теми війни, миру, любові та життя.

"Найцікавіше і моє найулюбленіше – вигадування образів для героїв", - художниця Грася Олійко

Чого варта книжка без малюнків? Аліса, героїня книги Льюїса Керрола сказала б, що нічого. 

Такої ж думки талановита українська художниця, ілюстратор Грася Олійко, яка сьогодні святкує свій день народження!

Художниця майстерно працює і з колажами, і з олівцями, і з фарбами… і, певна річ, дуже вдало все це поєднує. Авторський стиль Грасі Олійко одразу привертає увагу, - він яскравий, динамічний, живий.

У Леотеці є дуже багато гарних видань, проілюстрованих художницею. Знайомство з творчістю Олійко Грасі радимо розпочати з авторської книжки-картинки «Історія, яку розповіла Жука» (безпосередня і зворушлива розповідь про чотирилапих); книжок Галини Малик «Піратський маршрут», «Вуйко Йой і Лишиня», «Незвичайні пригоди Алі»; Олі Русіної «Мія і місячне затемнення»; Зірки Мензатюк «Дике літо в Криму» та ін.

Приємного Вам перегляду і читання)))

Гра інтелектуалів

     В цю гру грають повільно... щоб придумати кращий хід. Сьогодні  - Міжнародний день шахів! Свято було засноване 1966 року з ініціативи Міжнародної шахової федерації. В Україні його відзначають щорічно 20 липня, починаючи з 1992 року. 

Користь цієї гри безсумнівна. Починаючи захоплюватися шахами в ранньому віці, дитина отримує потужний поштовх розвитку, як в інтелектуальному, так і в особистісному плані. Вміння передбачати і прогнозувати події, прагнення прорахувати всі можливі варіанти і наслідки гри, вміння приймати оперативні рішення і робити значні вирішальні ходи – ось основні навички, які отримує шахіст.

Як навчитися цій грі?! – підкаже вам посібник із фонду нашої Леотеки "Шахова абетка" Івана Величка. В книзі: правила гри, незвичайні ходи фігур, найпростіші тактичні прийоми.

Відтворення минувшини через постать окремої людини

Сьогодні день народження Іваничука Романа Івановича (1929–2016) - людини, письменника, патріота, який завжди був борцем за самостійність й соборність нашої держави.

Роман Іваничук збагатив українську літературу численними романами й повістями з давньої та новітньої історії України. Якщо об'єднати їх в один цикл, то одержимо єдиний великий історичний роман. "Все, що я мав написати - написав...", - сказав Роман Іваничук.

Більше про життя і творчість письменника у цьому відео, а також на бібліотечному сайті

З Днем вишиванки!

Вишита сорочка, яку раніше носили в будень і свята, сьогодні є особливим елементом гардеробу кожного українця. Унікальність вишиванок обумовлена їх приналежністю до певного регіону чи місцевості, де вироби відрізнялися фасонами, кольорами, орнаментами, візерунками. 

Чудові зразки українських жіночих сорочок з Волині, Галичини, Опілля, Поділля, Полтавщини, Слобожанщини та інших регіонів України у цьому відео.

#КузькоКузякін

12 травня свій день народження святкує письменник Кузько Кузякін (Дмитро Кузьменко), який написав суперкласні книжки для дітей: «Зубасті задачки", "Росли груші на вербі", "Кожен може стати принцесою", "Кожен може поцілувати принцесу","Абобаль Ябобаль", "(Я*Трамвай+зоопарк)2", "Купи слона! або Маленькі  пригоди великої Софійки", "Біла трішки чорна-пречорна книжка", "Історії з чаюванням",«#щотакематематика?», "Другоасики з 2-А".

Кузько Кузякін уміє щиро дивувати своїх читачів, його зустрічі завжди цікаві та незабутні.

"Я не розділяю дітей і дорослих, бо вони для мене просто люди. Коли мене запрошують на презентацію книги, то всіх в аудиторії перетворюю на дітей", - поділився письменник. 

А про свою роботу над книгами каже так: "Керуюся внутрішнім своїм відчуттям, коли закінчую книгу або вона вже вийшла: чи віддав усе, що міг. Тобто має бути відчуття такого собі творчого безсилля. Книгою передовсім повинен бути задоволений автор, тоді її зрозуміють і читачі". 

Бажаємо успіху й натхнення автору та чекаємо на нові, не менш цікаві книги! А поки пропонуємо переглянути добірку видань Кузьки Кузякіна, які є у фонді Леотеки))

Із святом Великодня

 

Квіти біля четвертого (до Дня пам'яті Чорнобильської трагедії)

Чорнобиль 26 квітня 1986 року. Катастрофа, яка назавжди змінила безліч життів. Важка доля спіткала тих, хто втратив рідних, й кому довелось назавжди поїхати з рідних місць. Комусь довелось звикати до нових умов, а для когось життя просто "зупинилося" й жевріє лише в спогадах. Сумна історія однієї з багатьох родин-"чорнобильців", яким довелось відчути весь жах цієї трагедії, описана в книзі "Квіти біля четвертого" Катериною Міхаліциною.

Прабабуся зберігає жмуток сухого полину, який так їй нагадує про рідну домівку на мальовничому Поліссі. Свою щемку історію розповість онуці Стасі, яка малює кольорових звірів подібно до тих, які колись малювала ще одна "чорнобилька" - Марія Примаченко. 

Світ і його таємниці. Життя лісу (до Міжнародного дня Землі)

Джон Мортон

22 квітня - Міжнародний день Землі - символічне свято любові та турботи за наш спільний дім! 

Передісторія. 

Американський громадський діяч Джон Стерлінг Мортон у 1872 році заснував "День висадки дерев", у такий спосіб стверджуючи важливість дбайливого ставлення до нашого довкілля. З року в рік цей день ставав популярнішим у світі, й 22 квітня 1970 року було проведено День Землі, покликане пропагувати турботливе ставлення до навколишнього середовища. А з наступного, 1971 року, ООН офіційно визнала це свято. Так воно змінилося на Міжнародний день Матері-Землі (International Mother Earth Day).

Кожен мешканець нашої планети може долучитися до збереження довкілля: очистити від сміття берег улюбленої річки; відмовитись від користування автотранспортом, хоча б на один день; у побуті закривати кран при чищенні зубів, вимикати за собою світло, грамотно сортувати сміття, або ж підтримати громадську акцію - посадити дерево. Тільки уявити - тисяча людей посадить по одному дереву - ось уже й ліс!

А ліс - це ціле співтовариство живих організмів, які взаємодіють між собою. Ліси впливають на всю планету: пом'якшують клімат, затримують рух холодного повітря, поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень, тому їх ще й називають "легенями" нашої планети.

А щоб сталося, якби на нашій планеті зникли всі ліси? По-перше, зникла б чимала частина рослин і тварин, які не можуть жити за відсутності лісу. А ще на планеті зникли б річки. Річ у тім, що коріння дерев утримує ґрунт. Якщо дерева зникнуть, ґрунт легко переноситиметься вітром та осідатиме в річках - річки мілітимуть і пересихатимуть. Давно помічено, що на полях, оточених лісом, найбільш сприятливі умови для культурних рослин.  

Цікаве про ліси і дерева!

● У наш час зустрічаються рослини, які росли на Землі за часів динозаврів. Дерево ґінкго білоба - справжня жива копалина, що дійшла до нас від давніх часів. 

● Незвичайне дерево - модрина! Хвойні дерева зазвичай не скидають усю хвою водночас, а модрина до зими втрачає усі свої хвоїнки, точнісінько як листопадові дерева.

● У рослин субтропіків жорстке листя, яке перешкоджає волозі швидко випаровуватись. У такий спосіб рослини захищають себе від перегріву.

● У тропіках живуть деревні жаби. Більшість з них отруйні. Їхня отрута може паралізувати й убити навіть велику тварину. Цю отруту використовують мисливці для просочування стріл.

● Бамбук - рекордсмен за швидкістю росту. Він може за добу виростати до метра заввишки.

● Зв'язок між лісом та людиною позначився у народних приказках, прислів'ях і загадках: "Лісові дари для кожної пори", "Ліс напуває, годує, одягає, вкриває, зігріває", "Навесні веселить, улітку холодить, восени живить".

Інформацію почерпнуто із книги:

Стороженко, Галина. Життя лісу / Г. Стороженко. - Харків : Ранок, 2018. - 64 с. : іл. - (Серія "Світ і його таємниці"). 

Блідо-рожеві мрії сакури

Навесні у різних куточках планети цвіте сакура. Багато хто мріє потрапити в Японію – країну, з якою асоціюється цвітіння цього дивовижного дерева. Самі японці спостерігають за цим процесом вже понад 1200 років. У них навіть є своя національна традиція милування квітами – "ханамі". В сезон цвітіння сакури тисячі туристів з'їжджаються з усього світу, щоб поглянути на це дійство. 

В Україні сезон цвітіння сакури відбувається дещо пізніше – у другій половині квітня. Найвідомішою є Алея сакур в Ужгороді на Закарпатті. У Києві квітучі сакури в квітні можна знайти у парку Кіото. 

Наразі є чудова нагода помилуватися цією красою, переглянувши віртуальну виставку "Весняний привіт сакури"))

Тренд на сухоцвіти!

Поговоримо про квіти... Не про первоцвіти, які так гарно розквітають тепер, а про квіти, які довго зберігають свій привабливий вигляд після зрізання і висушування, - про сухоцвіти - сучасний екотренд! Сьогодні ці квіти досягли піку своєї популярності. 

Для декораторів і флористів - це справжня знахідка, адже сухоцвіти - прекрасний матеріал для створення чудових букетів, квіткових композицій чи оформлення приміщень на різні урочисті заходи. Ними прикрашають кабінети, офіси, ресторани, номери готелів. Хендмейд-майстри оздоблюють сухоцвітами різноманітні панно, колажі, предмети інтер'єру. Завдяки чудовому аромату, квіти використовують у миловарінні, щоб підкреслити красу й ексклюзивність мила ручної роботи.

Асортимент квітів, справді, великий. Серед відомих,  - деревій, полин, цмин (в народі знають як безсмертник), лаванда, пижмо, бавовна, рогіз, осока, очерет. А є й такі, - гомфрена, лещиця (гіпсофіла), кермек (статиця), лагурус (зайцехвіст), черсак, лунарія. Деякі можуть мати різні сорти й забарвлення. 

Декоративними є не лише квіти та суцвіття, але й плоди. Тому до сухоцвітів належить фізаліс, барбарис, глід, шипшина, гілочки сосни та багато інших.

Щоб отримати відмінні суцвіття, квіти необхідно грамотно висаджувати й доглядати. А також неабиякого вміння потребує й правильне висушування рослин. Хорошими помічниками у цій справі стануть книги. 

Якщо вам подобається вирощувати рослини, ви можете доєднатися до нового екопроекту "Бібліотека насіння", який стартував зовсім недавно у нашій Леотеці. Вам сподобається)).

Рекомендовані та використані джерела 

Бунін, В. Квітникарство : довідник / В. Бунін. — Львів : Світ, 1994. — 151 с. : іл.
Вадченко, Н. Золота енциклопедія сучасного квітництва / Н. Вадченко ; іл. Т. В. Галян. — Донецьк : БАО, 2009. — 383 с. : фотоіл.
Кімнатні рослини : енцикл. довідник-порадник / уклад. Г. Г. Якубовська. — Київ : Школа, 2010. — 143 с. : іл.
Надрага, М. Сухоцвіти : у світі рослин / М. Надрага // Колосок. - 2021. - № 3. - С. 22-27.
Олєйнікова, О. Садові декоративні рослини / О. Олєйнікова. — Харків : Ранок, 2010. — 143 с. : фотоіл. — (Домашня ілюстрована енциклопедія).
Палер, А. Райський сад. Затишний та стильний / А. Палер. — Харків : Ранок, 2012. — 160 с. — (Щасливий сад).
Святенко, Ю. Кімнатне квітникарство : енциклопедія квітникаря / Ю. Святенко. — Харків : Ранок, 2009. — 159 с.
Святенко, Ю. Кімнатні квіти / Ю. Святенко. — Харків : Ранок : Веста, 2010. — 143 с. : іл. — (Енциклопедія домашнього затишку).
Телюк, Н. Сухоцвіти : "фантоми" живих квітів / Н. Телюк // Паросток. - 2012. - № 2. - С. 26-27.
Турчина, В. В. Композиції із сухоцвітів / В. В. Турчина // Дім, сад, город. - 2011. - № 5. - С. 36-38.

Краса!

Пташиний світ у журналі "Колосок"

Світ, що оточує нас, наповнений численними звуками й голосами, серед яких особливе місце займають пташині. Невгамовний пташиний спів найкраще чути у сонячні й погодні дні, - тоді наші ліси, поля, сади і парки дзвенять мелодією - найпрекраснішою у світі.

Традиційно 1 квітня відзначаємо Міжнародний день птахів. Саме в цю пору багато видів птахів повертаються з теплих країв. Для нас їх повернення символізує прихід весни й тепла. Тож гарно зустрічаймо наших пернатих друзів разом із улюбленим журналом "Колосок"!

Весна, поезія і Ліна Костенко

Прекрасними рядками вірша "Усе моє, все зветься Україна" нашої геніальної поетеси Ліни Костенко сьогодні відзначаємо Всесвітній день поезії. Настільки глибоко і піднесено звучать ці слова, що мимоволі проникаєшся усією любов'ю і симпатією до своєї рідної землі: "Оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо", "Така краса висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори...". Тут є щось набагато більше, ніж просто рядки, відчуваєте? Приємного усім перегляду))

Мініатюра про кулінарні вподобання Тараса Шевченка

Прийнято вважати, що Тарас Шевченко не був гурманом, але не був він і всеїдним, віддаючи перевагу національній, народній кухні, вмів смакувати й інші делікатесні страви, до прикладу - устриці. 

Ось, про що пише  у своєму дослідженні "Тарас Шевченко: "Якби до ковбас та ще й сала додать..."" доктор історичних наук  В. Мельниченко (стаття надрукована у тижневику "Слово Просвіти" за 2019 рік, № 19, 9-15 травня).   

      За славетні українські харчі - сало і ковбаси, Шевченко згадує у листі до свого родича Варфоломія Шевченка 12 січня 1860 р.:"За ковбаси і сало спасибі тобі, а як получу та покуштую, то ще раз скажу спасибі. Думаю, що вони такі самі будуть, як і ті, що ми з тобою колись під яблунею вкушали. Мені байдуже, що ми вже не ті стали, аби ковбаси не старілися, а з ними і ми помолодіємо."  

Під час навчання в Академії мистецтв письменник зрідка отримував дорогоцінні харчі. Про такий випадок писав О. О. Благовєщенський: "Якось він одержав із рідних місць малоросійське сало і з цього приводу влаштував дружню вечірку".

Цікаві подробиці про те, як Шевченко, готуючись до дороги з заслання в Петербург, на початку 1857 р. самостійно приготував... копчену шинку і час від часу смакував нею аж до осені того року - "заготовив для трудного шляху сей необхідний копчений продукт". Як свідчив запис у Щоденнику від 12 липня 1857 р., випробувана ще влітку, вона "виявилася чудовою, свіжою".

       А про вареники  зберігся такий жартівливий запис 1843 р. до Я. Г. Кухаренка: "Як будете ви мені розказувать про вареники та проче, то я вас так вилаю, як батька рідного не лаяв. Бо ота страва неділь зо три снилась. Тільки що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі, перехрестишся, заплющишся,  а він знову". Серед улюблених Шевченкових вареників були гречані. 

Письменник, як і годиться, дуже полюбляв борщ в різних українських варіантах. "Улюбленою його стравою був борщ, затовчений салом і заправлений пшоном..." (спогади письменниці С. М. Крапивіної. Київ, 1859 р.). Та найбільше йому смакував "борщ із сушеними карасями". В листі до В. Г. Шевченка в Україну від 22 серпня 1860 р. поет просив прислати "сушених карасів десяток-другий або й третій", а 5 жовтня вже дякував за посилку, зазначаючи, що вдвох із М. М. Лазаревським "по-чумацькому та по-бурлацькому зваримо борщу з карасями...".

      Любив Шевченко вживати й рибні делікатеси. У Щоденнику є запис 12 квітня 1858 року, що разом із С. С. Гулаком-Артемовським і М. М. Лазаревським "аби уникнути застуди завернули до Смурова, випили по чарці джину та проковтнули по десятку устриць". Делікатесний стіл із устриць Тарас Григорович смакував у Петербурзі ще до заслання. У Щоденнику 2 липня 1857 р. є спогад проте, як у 1841 р. малював портрет аристократа В. П. Апрелєва, той приносив із собою "з 200 устриць, чверті холодної телятини... Все це з'їдалося і випивалося впродовж сеансу найдружнішим чином". А стосовно петербурзького періоду після заслання, то Шевченків знайомий тих часів, письменник і критик М. Я Тихорський зазначив щодо тодішніх кулінарних пристрастей поета: "... В гостях - устриці да труфелі, а дома, як би попались, чабак (лящ) або вареники".

     Шевченкознавець Ю. Е. Єрмоленко відзначила, що Шевченко любив овочі: огірки (свіжі й солоні), цибулю, часник, особливо молоду редьку.

А яким напиткам віддавав перевагу письменник, - читайте продовження статті:

Мельниченко, Володимир. Тарас Шевченко: "Якби до ковбас та ще й сала додать..." / В. Мельниченко // Слово Просвіти. - 2019. - № 19, 9-15 травня. - С. 10-11.

Ой, вишеньки-черешеньки...

Вірш "Вишеньки" Леся Українка написала  у двадцятирічному віці. Вперше він був опублікований у журналі "Дзвінок" ( 1891, № 14), потім увійшов до збірки "На крилах пісень" (1893). У такій незвичній інтерпретації, оформлений чудовими ілюстраціями художників, знайомимося  із цим віршиком сьогодні, у день народження геніальної поетеси. 

Представлені ілюстрації взято з книжечок 1959, 1969, 1978, 1979, 1980, 1982, 1986 років видання (фонд Львівської обласної бібліотеки для дітей).

Тут ви побачите різні роботи художників, водночас можете помітити певну схожість, - можливо, тією замилуваною й наївною купкою сільських дітлахів, які так наполегливо та завзято намагаються дотягнутися до деревця й посмакувати ягодами. Щось таке рідне й хороше, добре й веселе є в цій чудовій композиції.

 

Така багата і розмаїта наша мова

Якраз напередодні Міжнародного дня рідної мови у бібліотеці з'явилася книжка Марії Чумарної "Королівство мови", яка вийшла у львівському видавництві "Апріорі". Яскрава фіолетова палітурка з елементами української вишивки, - видання одразу кинулося у вічі. Написана книга легко і цікаво. Авторка поділилася  своїми думками про духовну природу мови, розповідями про виникнення писемності, розвивальними іграми, казками, прислів'ями, притчами про силу слова у нашому житті. 

Ось деякі фрагменти

У розділі Як дитина вивчає мову? йдеться про вплив материнської мови на формування та розвиток особистості

"Мова є живим творінням, а тому вона так само не випадкова у житті людини, як не випадкове її ім'я, місце і час народження... "мовний" розвиток дитини, її спілкування зі світом починається ще в утробі матері - дитина чує, відчуває, запам'ятовує мамин голос, розуміє сказані нею слова. Саме на цьому древньому знанні про вплив мови, силу люблячого слова, доброго і щирого замовляння базується вся українська етнопедагогіка".

У казці "Івасик Телесик" в алегоричних символах розповідається про диво народження, про силу та вплив материного слова - "баба гойдає свого дерев'яного синочка в колисочці і співає йому колискову пісню"; мамин, неповторний  у всіх світах голос дитина чує, коли її  кличуть до "бережка". Мамин голос обіцяє синочкові всі радощі життя в земному світі:"Я дам тобі їсти й пити, і хороше походити!". З дитиною розмовляли завжди - коли закликали до себе її душу в молитвах, коли виношували її тіло, готували до радісного входження у земний світ. В українців ще донедавна зберігалася висока магія колискових пісень.

У розділі Види писемного мовлення  описано давні зразки піктографічного письма (наскельні малюнки та написи на камені); найдавніші петрогліфи (вирізьблені в камені малюнки); предметне письмо і мистецтво предметної дипломатії; символічне письмо та його відображення в українській звичаєвій культурі - писанках, вишивці, килимарстві, керамічному розписі, різьбярському, ковальському мистецтві.

Про мовні інтриги та як скромна частка НЕ стала приліплятися до слів і псувати порозуміння між людьми  - у розділі Непримітна частка НЕ

"Замість фраз"НЕ забудь", "НЕ впади", "НЕ загуби" - кажіть: "пам'ятай!", "іди впевнено", "збережи" і т. п. А коли хочете про щось запитати, - запитуйте в позитивному настрої: "Ви можете мені допомогти?" замість "Ви НЕ допоможете мені...?" або "Ви НЕ знаєте...?". Словом, поміркуйте самі, що з таких прохань найчастіше виходить".

А про розкіш і багатство нашої мови переконливо говорить ось цей чудовий текст авторки, де всі слова починаються на букву О (розділ  Я уже школярик!)

 І такий - веселий, з гумором на букву К

І ще декілька слів про діалекти української мови, від яких віє багатозначністю, глибиною, милозвучністю. Як приклад, слова-синоніми "бачити", "дивитися", "видіти", "глядіти", "зріти", "смотрити". Слово "смотриш" - із лемківської говірки, а видіти - значить відати, знати! Слово "воздух" теж з лемківської говірки. Високе, як небо, - воно означає незрівнянно глибше поняття, ніж "повітря"!

Бережіть, шануйте і розмовляйте своєю рідною материнською мовою!