Мистецтво запалювати зорі!

Книга «Семенові зорі» о. Андрія Зелінського (письменника, журналіста, військового капелана) - новинка 2023 року!

За сюжетом - це алегорична казка, де кожен образ і персонаж - невипадкові. Головний герой твору - юнак Семен, який живе в селі Старі Плавні, оточеному валами. Одного разу хлопцеві захотілось побачити своє село з іншого боку, тому він вирішує у мандри. Ця подорож стає для нього незабутньою: передусім від зустрічей і подій, які допомогли йому стати зрілою особистістю, здатною взяти відповідальність за своє життя й реалізувати свою мрію - «запалити зорі»!

Персонажі казки - реальні люди, ціле покоління українців, які повірили, що краще життя - можливе, кращий світ - можливий, і вони готові боротися за ці ідеали. Автор майстерно вклав у рядки твору глибокий підтекст і філософські роздуми, наповнивши їх емоціями й мудрістю.

«Семенові зорі» - це про вихід із своїх страхів, уявлень, переживань; про подив, спонтанність, захоплення; про вміння дивуватися. Дозвольте собі це!

Ось окремі цитати з твору:

⭐ Свобода - мешкання твоєї гідності, а твоя гідність - лице твоєї свободи. Немає гідної свободи - то й людини немає. (с. 65)
⭐ Хоч би якою непроглядною була Темрява, ніколи не схиляй перед нею голови та не заплющуй очей. (с. 90)
⭐ Коли людина серцем не тут і думками не тепер, то ризикує стати заручницею власного страху та сорому, залишаючись постійно в полоні минулого, відмовляючись від майбуття. (с. 179)
⭐ Пустеля - це коли над головою безліч зір, а під ногами безліч шляхів. (с. 262)
⭐ Час - то рух і зміна. Куди рухаєшся, туди й приходиш. Ти, друже, стаєш тим, на що витрачаєш час. (с. 304)
⭐ Любов - вогонь. Коли людина любить, вона палає. Коли серце щире, щедре й до кінця вірне - перемога неминуча. (с. 334)
⭐ Життя - то рух, друзі, а кожен рух - якась зміна. Зміни ж бувають різними: існують такі, що роблять світ яснішим, і такі, що світла позбавляють. (с. 372)
⭐ Темним властиво підкрадатися з тилу, їм не до вподоби світлі очі чесних людей. (с. 473)
⭐ А там, де з’являється навіть найменший здогад про власну свободу та гідність, темрява закінчується. (с. 481)

За виданням:  Зелінський, Андрій. Семенові зорі : казка з добрими очима / А. Зелінський ; обкл. І. Михайлян. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. -  485 с.

Смачна історія "Енеїди" (до 225 річниці з часу видання відомого твору І. Котляревського)

"Енеїді" Івана Котляревського - 225! Хто читав цей твір, погодиться - праця титанічна!

Письменнику вдалося яскраво відобразити життя, побут, звичаї, віруваня різних суспільних верств населення 18 століття, докладно описавши народні страви, напої, одяг, взуття та інші предмети матеріальної і нематеріальної культури українців.

Яскраво в "Енеїді" представлено гастрономічні вподобання українців. Деяким згадуваним у творі наїдкам уже кілька сотень років. До нашого часу збереглося чимало рецептів страв, смак деяких ми пам'ятаємо ще дитинства.   

То що ж споживали на обіді у Латина моторний парубок Еней і його побратими? - дізнаємось з уривку:

І зараз попросив до столу
Латин Енеєвих бояр,
Пили горілку до ізволу
І їли бублики, кав’яр;
Був борщ до шпундрів з буряками,
А в юшці потрух з галушками,
Потім до соку каплуни;
З отрібки баба-шарпанина,
Печена з часником свинина,
Крохналь, який їдять пани...

Там лакомини разні їли…
Сластьони, коржики, стовпці,
Вареники пшеничні, білі,
Пухкі з кав’яром буханці.

Що ж таке кав’яр, шпундра чи потрух? Шукаємо пояснення в інтернеті:

Кав’яр - риб'яча ікра, солена зі спеціями. Особливо цінується кав'яр з осетрових, але готують і з інших риб, зокрема щуки, судака, окуня тощо. Ще у XVIII ст. кав'яру виробляли так багато, що навіть селяни дозволяли собі його їсти у свята, які траплялися в піст.

Шпундра або ще називають шпундри - найхарактерніша українська страва, яку традиційно готують із свинини й буряка в бурячаному квасі. 

Потрох з галушками - суп, зварений на курячих шлуночках. Туди додавали галушки (варене тісто у вигляді квадратиків або кульок). Ця страва була легкою у виконанні та надзвичайно поживною. 

Каплуни - страва приготована зі спеціально відгодованого півня. Каплуна готували цілком, в основному запікали як парадну страву. Курчат смажили і відварювали, курку відварювали на бульйоні тушили шматочками.

Баба-шарпанина - це старовинна українська страва в основі якої - риба. Шматочки риби (тарані, козлики, судака або чабака) запікають у рідкому тісті, засмаженому олією, морквою та цибулею. Зазвичай страву готували з дрібної рибки - отрібки, тобто з дріб’язку, та на свята брали рибу кращу, хоч би й коропа. Незвична задерикувата назва страви походить від способу приготування: варену рибу, обираючи м’ясо від кісток, шапрають, роздирають на шматочки, от і виходить з того пошарпане м’ясо, шарпанина. Слово ж «баба» означає у даному контексті «запіканка». Бо дослівно з праслов’янської «баб» - «набухати, роздуватися, ставати кулястим»; «баба» - галушка, кругле печиво. Тобто, баба  - це борошняний виріб, який варять чи запікають. 

Крохналь - кисіль, який був стравою заможних.

Сластьони - українська десертна страва у вигляді кульок з тіста, засмажених у киплячому маслі. Також існують варіанти смажених і запечених сластьон. Як і всі страви з пряженого тіста, вимагали великої кількості олії, тому їх виготовляли на гостини, вечорниці, свята, що випадали у піст, на гостинці для дітей.

Стовпці - хлібні вироби, що готувалися з гречаного тіста на олії. Їх ще називають гречаниками - млинці з дріжджового тіста, які їли зі сметанкою.

Наведемо ще один уривок з цікавими назвами страв:

Тут їли разнії потрави
І все з полив’яних мисок,
І самі гарнії приправи
З нових кленових тарілок:
Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну,
Потім з підливою индик;
На закуску куліш і кашу,
Лемішку, зубці, путрю, квашу
Із маком медовий шулик…
П’ять казанів стояло юшки,
А в чотирьох були галушки,
Борщу трохи було не з шість.

Потрава - те ж, що й страва, їжа. В «Енеїді» потравою називається страва типу печені, смажені.

Лемішка - кашоподібна борошняна страва. У горщик з підсоленим окропом всипали підсушене гречане борошно, постійно перемішуючи та розтираючи його кописткою, щоб не утворювались грудки. Потім цю загуслу масу ставили у піч упрівати на одну годину. Вживали лемішку переважно в піст з олією чи «пісним» молоком з конопляного або макового сім'я. Готували лемішку на сніданок чи на вечерю.

Зубці. Ця страва схожа на кутю. Її основними інгредієнтами були очищені зерна ячменю, товчене і просіяне конопляне насіння. Зубці на смак були трохи солодкуватими, тому їх дуже любили діти і вважали ласощами. З раціону українців зубці зникли в кінці XIX століття.

Під час посту українці традиційно готували путрю - кашу з неподрібненої ячмінної крупи з додаванням квасу або житнього солоду. Кашу не варили, а заливали квасом та залишали на добу в теплому місці для ферментації. До готової путрі додавали смажену цибулю, а коли не постували - товчене сало.

Кваша - страва з гречаного чи житнього борошна з солодом, подібна до густого киселю. Квашу готували з двох частин житньої та однієї частини гречаного борошна, а також невеликої кількості борошна з житнього солоду.

Шулики, шуляки також ламанці - традиційна страва української кухні під час Маковія або Спасу. Порізані на невеликі шматочки пшеничні коржі, залиті розведеним медом разом з тертим у макітерці маком.

Ох, накрити б стіл оцими смаколиками)) 

Про кухню козака Енея і справжню історію «Мертвих душ»Що їли наші предки - свідчить "Енеїда"

Гастрономічний спадок Енея: особливості української національної кухні з «Енеїди» Котляревського
"Енциклопедія народу": як українська мова в "Енеїді" Котляревського спричинила зміни
Іван Котляревський: українська спецоперація «Енеїда»

Світ словниковий онлайновий!

Як часто ви звикли користуватися словниками: у роботі, навчанні чи просто "мандрувати" їх безмежним світом? Різну інформацію можна знайти в них про слова і вирази, грамотне їх написання, переклад чи тлумачення. Словники є нашими найліпшими помічниками у здобутті й поглибленні знань, вони допомагають нам ставати грамотнішими та розумнішими.

Читальня нашої Леотеки вміщує велике зібрання довідкових видань, серед них і словники. Їх легко знайти на окремо виділених стелажах, а також в електронному каталозі бібліотеки - https://opac.lodb.org.ua/. Проте у доступності та зручності перевагу мають саме онлайн-словники! 

Сьогодні ж, у Міжнародний день грамотності, ділимось онлайн-ресурсами, які вміщують не тільки перелік поширених словників української мови, але й програми для перевірки орфографії, стилістики та граматики.

Отже, розпочнемо з "Гороху":

Горох - https://goroh.pp.ua/ - онлайн-бібліотека, яка вміщує тлумачний, орфографічний, фонетичний, фразеологічний, етимологічний словники, а також словники римувань, синонімів, перекладів, частотний, афіксальних морфем, анаграм та слововживань.

Словник.ua - https://slovnyk.ua/ - тлумачний словник української мови. Окремо є перехід на сервіси: звертання, транслітерації, наголоси. Помічник, який допомагає уникнути суржику та підкаже правильне слово. Також на сайті розміщений Український правопис 2019 року. 

Велика чи мала літера? Словник-довідник (В. В. Жайворонок) http://velyka-chy-mala-litera.wikidot.com/ - вміщує: «Короткий словник жарґонної лексики української мови» Лесі Ставицької, «Культура слова. Мовностилістичні поради» Олександра Пономарева, посібник Євгенії Чак «Чи правильно ми говоримо?», «Як ми говоримо» Б. Антоненка-Давидовича та багато інших мовних термінів й словників.

Словотвір - https://slovotvir.org.ua/ - майданчик для перекладів запозичених слів й утворення нових.

Без бар’єрів - https://bf.in.ua/ - як спілкуватися без бар’єрів, складові безбар’єрності, етика взаємодії, словник термінів, календар подій.

OnlineCorrector - https://onlinecorrector.com.ua/uk/ - автоматично шукає та виправляє помилки в текстах українською мовою.

LanguageTool - https://languagetool.org/uk - програма для перевірки орфографії, стилістики та граматики, яка допомагає виправляти та перефразовувати тексти.

Нині дуже легко знайти онлайн-словник, який буде зручним саме для Тебе!

Більше інформації про словники:

Словники у нашому житті: історія та сьогодення

Про перший український сайлентбук

Сайлентбук, як і інші зразки книжкового сегменту: віммельбух, алігат, артбук, білінгва, манґа, - швидко приживеться у нашому лексиконі. Читачі завжди спраглі до чогось нового, якісного і красивого. Благо, щороку книжкова продукція збільшується цікавими екземплярами.

Сайлентбук, або ж «тиха книга» - це візуальний спосіб розповісти історію. Особливість таких видань у тому, що замість слів сюжет відтворюють ілюстрації, образи, кольори. Сьогодні такий формат набуває все більшої популярності у світі.

"Жовтий метелик" Олександра Шатохіна, ілюстратора із Сум - є першим українським сайлентбуком. Видання вийшло друком 2022 року у Видавництві Старого Лева. Художник працював над книжкою у перші тижні повномасштабного вторгнення.

За допомогою метафоричних малюнків автор описав війну і ті почуття, які ми усі переживаємо тепер: страх, безвихідь,  самотність, єдність, надію, свободу, звільнення. 

Метелики в книжці символізують душі й місця, знищені війною, а головна героїня - Україну, що тікає й протестує проти поневолення. За сюжетом дівчинка зустрічає вільних та яскравих метеликів, і усвідомлює, що життя триватиме. Ілюстрації до книжки, виконані ніби простим олівцем у стилі скетчу, чудово доповнені акцентами - яскравими елементами жовтого та блакитного кольорів.

«Тихі книжки - це дуже переконлива і неймовірно вільна форма самовираження. Оповідь без слів має потужну силу і дає вдосталь простору для уяви, бо історію, що розповідається тільки ілюстраціями, можна розказати абсолютно по-різному багато разів. Гортаючи сайлентбук, ми відчуваємо себе оповідачами, казкарями, письменниками. Це класний формат для дітей, адже вони фантазують і розвивають мислення. Це класний формат для батьків, бо можуть вигадувати нові розвитки подій, керуючись одними і тими ж ілюстраціями», - розповідає про особливість сайлентбуків Олександр Шатохін.

Сайлентбук «Жовтий метелик» увійшов до списку 100 найкращих книжок-картинок зі всього світу. Інформація розміщена на британському ресурсі dPictus dpictus.com.

Більше інформації тут:

Ільків, Яна. Український сайлентбук увійшов до переліку 100 найкращих книжок-картинок у світі

Литвин, А., Мандриків, І. 100 найкращих зі списку dPICTUS "з малих ринків"

"Заплету віночок, заплету шовковий"

Свято Купала - одне із найдревніших та містичних слов'янських свят.

Багата купальська обрядовість, яка яскраво представлена в традиційній українській культурі, поєднала в собі певні ритуали, що супроводжуються танцями, іграми та піснями. 

"Заплету віночок, заплету шовковий", - співається у народній купальській пісні. Віночок є символом дівочої долі й щастя, на ньому ворожили неодружені дівчата, пускаючи його по воді. Цікаві дійства купальської ночі були пов'язані із розпалюванням багаття та стрибанням через нього, а також пошуком цвіту папороті.

Купальські обряди привертали увагу багатьох дослідників та митців. Пропонуємо до перегляду роботи українських художників, де відтворено магію дійства цього свята.

Мої улюблені місця у Львові пов’язані з дахами, - Галина Вдовиченко

Сьогодні, 21 червня, день народження знаної львівської письменниці Галини Вдовиченко, авторки відомої котячої епопеї «36 і 6 котів» та багатьох інших кумедних розповідей із життя невгамовних хвостатих героїв.

Її потішні історії про різні котячі таланти - від репу до дряпопису, курйозні пригоди супер-пупер мишачого рок-бенду, не говорячи вже й про звичайну домашню курку із життєвим девізом «Курку з курсу не зіб’єш!», яка може дати фору цілому пташиному двору, - уже давно стали фаворитами нашої бібліотечної спільноти.

Отож, пропонуємо зазирнути до книжкового товариства письменниці у цьому відеоогляді і переглянути її знамениті твори для дітей

Більше про письменницю читайте на сайті Леотеки: Галина Вдовиченко

А також інтернет-ресурси:
Галина Вдовиченко / #ЖивіПисьменники
Галина Вдовиченко: У людей, яким вдалося вибратись із окупованого Маріуполя, першим питанням було – "Київ наш?"
Вдовиченко Галина  (аудіокниги)

З Днем батька!

Переконуємося щодня: українські татусі – найсильніші, наймужніші, найхоробріші у світі!
З Днем батька, наші найдорожчі! 
Добірка книг про емоційно близькі відносини між батьком і дитиною у цьому відеоролику.

Львівські письменники дітям

"Львівські письменники дітям"  - краєзнавча рубрика на сайті Леотеки, де зібрано інформацію про місцевих авторів, які створили чудові книжки для дітей та підлітків -  https://cutt.us/Yacug

Ми намагаємося постійно оновлювали інформацію про них на нашій сторінці й радіємо, коли з’являються нові імена на літературній мапі Львова.

Тішимося, що сучасна краєзнавча література для дітей збагачується якісно і кількісно прекрасними художніми творами.

А зараз літо... Дивовижна казка!

Друзі! А які у вас читацькі плани на літо? (окрім, звичайно, літератури із шкільної програми))

Пропонуємо вам добірку книг, з якими ваш літній відпочинок стане просто незабутнім! Тут є все: і жваві діалоги, і незвичайні герої, і смішні історії.

Отож, гайда до Леотеки за веселими пригодами!

Не просто мама...

Виховання дитини - не приємна забава,

 а робота, в яку потрібно

 вкласти зусилля безсонних ночей,

 капітал тяжких переживань

 і безліч роздумів... 

 (Януш Корчак)

В прийдешню неділю будемо вітати наших любих матусь із Днем матері!

«Не просто мама…» - так називається віртуальна виставка, присвячена відомим матерям та їх не менш відомим дітям, які завдяки своїй невтомній праці й таланту так багато зробили для України й українців: 

Софія Шептицька - Андрей Шептицький; 

Олена Пчілка - Леся Українка; 

Христина Алчевська - Христина Алчевська-молодша; 

Софія Старицька - Людмила Старицька-Черняхівська; 

Тетяна Яблонська - Гаяне Атаян; 

Ліна Костенко - Оксана Пахльовська.

Скільки любові, вдячності, поваги й теплоти відчувається в листах, спогадах, інтерв’ю відомих українців до своїх любих матусь. Ці матері не просто дали життя, вони були для своїх дітей добрим прикладом, хорошими вихователями, наставниками і друзями.

Не забудьте і ви привітати своїх найдорожчих із святом!

Вона як троянда - ніжна і колюча! (за романом Ш. Бронте "Джейн Ейр")

Сьогодні, 21 квітня, минає 207 років з дня народження Шарлотти Бронте (1816-1855) – англійської письменниці вікторіанської доби, відомої своїм неперевершеним романом "Джейн Ейр". 

Багато епізодів роману засновані на особистому досвіді авторки, тому "Джейн Ейр" можна вважати частково автобіографічним твором. Роман став справжнім викликом для того часу, адже письменниці вдалося створити надзвичайно сміливий образ молодої дівчини, котра попри всі життєві труднощі і негаразди зуміла зберегти власну гідність й внутрішню незалежність. 

Чим ще зачаровує роман "Джейн Ейр"? Насамперед, силою справжнього кохання, якому під силу усі життєві випробування!

 

Відразу ж після публікації 1847 року, книга заслужила любов читачів і гарні відгуки критиків. Роман перекладено багатьма європейськими мовами. Перший переклад українською здійснив Михайло Рудницький, твір був опублікований у Львові 1902 року під назвою «Ідеалістка». 

Роман "Джейн Ейр" є настільки популярним, що його екранізували 9 разів. Перший фільм вийшов на екрани 1934 року, остання версія - у 2011 році. 

Цитати з книги

1. Життя надто коротке, і не варто витрачати його на те, щоб плекати в душі ворожнечу або запам'ятовувати образи.
2. Іноді одне слово може прозвучати тепліше, ніж багато слів.
3. Страшіться жалю… Жалі отруюють життя.
4. Коли ти не знаєш, чим заповнити день, поділи його на частини, кожну частину займи чимось, не сиди без діла і чверті години, десяти хвилин, п'яти хвилин, користуйся кожною миттю, роби намічене тобою методично, з суворою постійністю, - і день пройде так швидко, що ти не помітиш, як він скінчився. І ти не залежатимеш ні від кого і чекатимеш, щоб тобі допомогли провести час. Тобі не доведеться шукати ні суспільства, ні розмов, ні співчуття, ні підтримки – словом, ти житимеш, як має жити незалежна істота.

5. Золото не потребує позолоти.
6. Поважай себе настільки, щоб не віддавати всіх сил душі і серця тому, кому вони не потрібні і в кому це викликало б тільки зневагу.
7. Від чоловіків вимагається тільки одне – сила і рішучість.
8. Бути разом означає відчувати себе так само невимушено, як на самоті, і так само весело, як у суспільстві.
9. Я любила його дуже сильно – сильніше, ніж могла висловити, сильніше, ніж можна висловити словами.

10. Його присутність у кімнаті зігрівала мене більше, ніж найяскравіший вогонь.

Перу Шарлотти Бронте належать ще інші романи: "Вільєтт", "Шерлі", "Учитель". Вони приваблюють своєрідною художньою майстерностю – поєднанням реалістичного початку з романтичною традицією. Герої наділені твердими моральними принципами, сильними пристрастями, відвагою та сміливістю.

Видання Шарлотти Бронте, які можна почитати в Леотеці:

Бронте, Шарлотта. Джен Ейр : роман / Ш. Бронте ; пер. з  англ. П. Соколовського ; Т.  Денисової ; худож-оформл. Б. Бублик. - Харків : Фоліо, 2004. - 479 с. : іл. - (Бібліотека світової літератури).

Бронте, Шарлотта. Джейн Ейр / Ш. Бронте ; переказ Дж. Тавнер ; іл. В. Любах ; пер. з англ. І. Бондаренко. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2014. - 63 с.: іл. - (Час читати).

Бронте, Шарлотта. Учитель / Ш. Бронте ; пер. з англ. І. Бондаренко ; іл. Дж. Д. Леслі. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2016. - 335 с. : іл. - (Світовид: бібліотека світової літератури для дітей у 100 томах).

Видання про Шарлотту Бронте

Лис, Володимир. Про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Маґеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте / В. Лис ; худож. С. Сова. - Київ : Грані-Т, 2008. - 136 с. : іл. - (Життя видатних дітей).

Сестри Шарлотта Бронте (1816-1855), Емілі Бронте (1818-1848), Енн (Анна) Бронте (1820-1849) - унікальне явище не лише англійської, а й світової літератури. Всі троє сестер Бронте, хоч прожили небагато, написали видатні твори, стали класика­ми. Їхні романи, зокрема «Джен Ейр», «Шерлі», «Віллет» Шарлотти Бронте, «Грозовий перевал» Емілі Бронте, «Агнес Ґрей» і «Незнайомка з Вайлдфелл-Голлу» Енн Бронте ввійшли до золотого фонду красного пись­менства. Вони перекладені багатьма мовами, ними зачитуються у Європі (зокрема, в Україні), Америці, на інших континентах. Образи їхніх непокірних, гор­дих, таємничих і вразливих героїнь хвилюють читачів і нині.

Рекомендуємо до перегляду: буктрейлер на книгу "Джейн Ейр" Ш. Бронте

"Гарна книга має бути чимось схожою на річковий вир - хіба що з іншим результатом. Вона повинна затягнути читача від першого і до останнього рядка", - Володимир Рутківський

[фото-згадка, де Володимир Рутківський на зустрічі з читачами Львівської обласної бібліотеки для дітей у рамках дитячої програми ХХІ Форуму видавців, 2014]

18 квітня народився український письменник, журналіст, лауреат Шевченківської премії (2012), чудовий майстер дитячого роману та історичної прози Володимир Рутківський (1937-2021). 

Його тетралогія про джур, яку надрукувало видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га" – одні з найулюбленіших книжок в Україні. Саме за видання "Джури козака Швайки" (2007), "Джури-характерники" (2009) і "Джури і підводний човен" (2010) Володимир Рутківський отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка й широке визнання, як дитячого письменника, а у 2015 році вийшла незапланована четверта частина під назвою "Джури і Кудлатик".

Популярності письменникові додав і вихід на широкі екрани у жовтні 2017 року українського фільму-фентезі за однойменною повістю "Сторожова застава", вперше опублікована 1991 року в журналі "Однокласник". 

"Історичний роман у двох книгах "Сині води" (2019) теж гідний великого екрана", - зазначила Світлана Пиркало, письменниця, засновниця та член журі Книга Року ВВС.

Володимир Рутківський – автор багатьох інших дитячих прозових творів: "Намети над річкою",  "Канікули у Воронівці", "Ганнуся", "Ганнуся. У гості до лісовика", "Слуга баби-Яги"; казкової трилогії "Бухтик із тихого затону", "Гості на мітлі", "Щирик зі Змієвої гори"; автобіографічної повісті-роману "Потерчата"; п'єси-казки "Пришельці"; веселої і дотепної повістинки "Злюще цапище", яка вийшла вже посмертно 2022 року у Видавництві Старого Лева. 

Письменник заснував літературну премію "Джури", яка присуджується за нові високохудожні твори для дітей та юнацтва на історико-краєзнавчу тематику, а також за ілюстрації та літературно-критичні праці. Першими володарями премії стали художник-ілюстратор Максим Паленко (2013) і поет-мариніст Анатолій Качан (2014).

У Леотеці є біографічний нарис «Володимир Рутківський: тексти долі» (2014), який написала Наталя Марченко - українська науковиця, письменниця, книгознавиця. Видання містить документальну біографію письменника, ґрунтовний аналіз його творчої спадщини, епістолярій (листи та спогади) та добірку висловлювань В. Рутківського про специфіку дитячої літератури: «Я багато виступав як перед дітьми, так і перед дорослими, і дійшов висновку, що діти - набагато «вдячніший» матеріал для письменника. Особливо для тих, хто має схильність до фантазування…»

"...книжка повинна бути такою, щоб у дитини від захоплення широко розкривалися очі і рот. А цього можна досягти лише тоді, коли твір буде щирим, захоплюючим, винахідливим, веселим, бешкетницьким... Цей прикметниковий ряд можна продовжувати нескінченно." 

"Я бачу, що в основному дитяча література відрізняється від дорослої тим, що все проходить через серце, душу, очі, свідомість дитини. Адже в дитячому світі все набагато яскравіше, точніше, конкретніше, барвистіше."

"Для дитини — і я підтримую її переконання — ілюстрація ва­жить не менше, ніж текст. А для немовляти — навіть більше."

"... дитяча література — це література вихован­ня. Не треба у ній негативу. Не треба... Дитина спрямована у майбутнє, вона сповнена чекання, всіляких пошуків, знахідок, відкриттів різних."

"І потім, мені здається, що вся дитяча література повинна мати табу на повчання — занудні повчання. Треба виховувати у про­цесі гри, захоплюючих пригод, уміння долати перешкоди. Оце, як на мене, три головні критерії, якими дитяча література — гарна література — має відрізнятися від іншої."

Про таємниці письменницької праці:  

«Моя голова, наче сорочаче гніздо, повсякчас наповнена тим, що я запозичив у довкілля: незвичним краєвидом, підслуханою фразою, уривками з книжок інших авторів. І звісно ж, в ній постійно миготять образи і описи того, що має увійти до майбутньої книжки. Це дає змогу під час творення тексту не відволікатися на пошуки потрібної деталі — вона з’являється сама, немов за помахом чарівної палички. Причому нотатниками я не користуюся, бо вважаю, що пам’ять сама збереже те, що варте її уваги. Таким чином я виправдовую свою лінь, а відтак і нелюбов до ведення всілякої документації.

А ще виховав у собі потяг до короткої, чіткої, як наказ, фрази. Бо вважаю, що головне не фраза, а думка, закладена в неї.

Намагаюся уникнути зайвої описовості, дієприкметникових та інших зворотів, що сповільнюють дію. І взагалі, мої герої люблять милуватися краєвидами не з якогось статичного бугра, а в динаміці, на повному скаку.

А ще вважаю, що письменник повинен вносити в текст побільше нових чи забутих слів. Для цього потрібно мати не лише чуйні вуха, а й любов до словників...»

Джерела:

Марченко, Наталя. Володимир Рутківський: тексти долі : біографічний нарис / Н. Марченко. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2014. - 432 с.
Володимир Рутківський - письменник, який робив читачів щасливими
Володимир Рутківський
Український казкар із Одеси: пам'яті Володимира Рутківського

Писаночка Великодня – з неба ласка йде Господня!

Виводить мама дивним писачком

По білому яйці воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках

із цибулинним золотим узваром,

з настоями на травах і корі,

на веснянім і на осіннім зіллі –

і писанка оранжево горить

у філіграннім сплеті ліній.

То вже вона, як дивовижний світ,

то вже дзвенить, як згусток сонця,

буяють буйно квіти у росі,

олені бродять в березневім сонці.

І стилізовані сплітаються сади

у маєві густих обрамлень,

мереживом найтоншим мерехтить

геометричний космацький орнамент.

І я поплив у світ дитячих мрій

на білі колискові оболоні...

Котились писанками із гори

ясні сонця у мамині долоні.

(Ігор Калинець «Писанки»)

Великодня писанка – символ Весни й Вічності життя. 

Мистецтво розписування писанок – давнє. Наші предки вірили, що малюючи писанки, – людина зцілюється. Натхнення для своїх узорів писанкарки черпали зі світу природи, зображуючи квіти, листя й рослини. Такі символи пояснювали оновлення природи, оновлення життя навколишнього світу.

Писанками й досі обдаровують тих, кому бажають здоров’я та народження діточок, для захисту роду, дому та господарства; писанки пишуть на гарний врожай, дощ, для захисту від блискавки та інших негараздів…

Про унікальні українські писанки дізнаємося із багатьох джерел. 

До Світлого празника Великодня пропонуємо ознайомитися з відеоматеріалом «Писаночка Великодня – з неба ласка йде Господня!»

Віктор Близнець

10 квітня відзначаємо 90 років з дня народження українського письменника-прозаїка Віктора Близнеця (1933-1981). 

Більшість написаних ним книжок — для дітей. Серед найвідоміших — повісті: "Звук павутинки" (1969), "Женя і Синько" (1974), "Земля світлячків" (1979).

 "... Немає більшої насолоди для письменницької душі, як писати книгу для юних. Це немовби свіжий подих вітру вранці, десь на лузі дитинства, коли тільки-тільки сходить сонце...", — сказав автор. 

У книжках Віктора Близнеця міститься частка автобіографічності, де відображено особисто побачене, почуте й пережите, мова його творів — жива, щира, соковита.

Пропонуємо уривки з повісті "Землянка", де письменником оспівано красу рідної природи, зачарування всім живим, що нас оточує.

Вітання усім з Вербною неділею!