понеділок, 24 жовтня 2022 р.

Юрій Винничук і його чудернацькі герої


Юрій Винничук - відомий український письменник, автор численних книжок для дітей і дорослих. Його твори перекладені й знані в багатьох країнах світу. 2022 рік - ювілейний для Юрія Винничука, а отже є хороша нагода підсумувати й пригадати: які ж книжечки для дітвори написав письменник? Отож зустрічайте кумедних і сміливих героїв з їх веселими пригодами (багатьом нашим читачам вони вже полюбилися)):
- хвацьке Поросятко, яке розвалило королівський палац, знищило вщент дванадцятьох лютих розбійників та ще й стало капітаном піратського корабля («Історія одного поросятка»);
- веселі чеберяйчики - Гопля і Піпля, які збудували собі хатку («Чеберяйчики Гопля і Піпля»), а пізніше запросили гостей й пригостили їх смачнючим пирогом-перекладанцем («Перекладенець»). Продовженням пригод чеберяйчиків стала зустріч із Аєю («Балакуче яблуко та інші історії») і Метеликом-одноденкою («Метелик вивчає життя»). Чому сонце кругле, а не квадратове? Чому небо блакитне, а не зелене, як трава? Чому, коли нюхати квіти, завжди крутить у носі?, - усі ці відповіді на метеликові запитання дізнаємося з книжки;
- мандрівна Ковбаска, яка упоралася зі злою Відьмою; ніколи не існуючий пан Таляпс, який любив ходити по калюжах і робити ногами "таляпс, таляпс!", мешканці мармуляди - Жовтого Марамульда та маленьких Марамульок, а також пан Зюм-зюма, що нібито мав синє волосся і кучеряві очі й ніяк не міг потрапити до власної хати... («Чудернацькі казки»);
- хлопець Лежень, який зголосився вигнати Страхи-чудовиська з галицького замку за смачну заплату - щоб його увесь час годували варениками, так він їх полюбляв («Лежень»). Що було далі? Читайте)
А в книжці «Казки зі Львова» знайомимося з примхливими львівськими коминами й старим, який мешкав на Клепарові та щодня грав на катеринці; шпаком Діонизієм і львівським радіо; великою родиною левів з Африки, яка скуштувала смачнючого львівського пирога з вишнями і відмовилася від м'яса. І таке буває)).
Це ще не все. Більше про самого Юрія Винничука читайте на нашому сайті у рубриці «Львівські письменники дітям». До зустрічі в Леотеці!

пʼятниця, 21 жовтня 2022 р.

"Яблука доспіли, яблука червоні!", - Максим Рильський

     Соковито-смачне свято День яблука випадає на 21 жовтня. Його святкування було вперше організоване у Великій Британії 1990 року за ініціативи однієї з благодійних організацій, відтоді щорічно відзначають у багатьох країнах світу. 
Для любителів яблук приготовані різні цікаві заходи з елементами ярмарку, де можна не лише спробувати сотні сортів яблук й десятки найрізноманітніших кулінарних страв з них: яблучного пирога, штруделя, рулета, яблучного соусу, джему, варення, мармеладу, яблучної хрусткої скоринки… тощо (цей список можна продовжувати нескінченно); взяти участь у цікавих «яблучних конкурсах», таких як стрільба з цибулі по яблуках або очищення яблука, де виграє той, хто зумів зрізати найдовшу шкірку з яблука; а ще - придбати саджанці для свого саду чи городу. 
Усі знають наскільки корисні яблука. Вони складаються з великої кількості вітамінів та мікроелементів, баланс яких є основою нашого здорового імунітету. «Хто яблуко в день з'їдає, у того лікар не буває», - говорить народна мудрість.
Про яблука згадується у біблійних переказах, казках, легендах, народному фольклорі. Це улюблений елемент у роботах художників. Поети і письменники присвятили чудові рядки цьому смачному фрукту, він звучить у назвах оповідань і романів: «Восени пахне яблуками» Василь Сухомлинський, «Пів'яблука» Галина Вдовиченко, «Балакуче яблуко та інші історії» Юрій Винничук, «Яблука для мами» Андрій М'ястківський, «Пригоди Змія Багатоголового. Діти Сонцівни й молодильні яблука» Дара Корній, «Царство Яблукарство» Сашко Дерманський, «Яблука війни» Надійка Гербіш, «Романові яблука» Олесь Гончар, «Печені яблука» Оксана Куценко, «Цілюще яблуко» Вадим Скомаровський, «Синє яблуко для Ілонки» Любов Пономаренко, «Яблуко у річці» Андрій Топачевський, «Яблуко добрих вістей» Василь Голобородько, «Серпневе яблуко» Роман Лубківський та інші.
«Восени пахне яблуками»
Тихий осінній день. У яблуневому саду літають джмелі. Ось вони помітили яблуко, що впало з дерева і лежить на землі. З яблука тече солодкий сік. Обліпили яблуко джмелі. Зайшло сонце. А в саду пахнуть яблука, нагріті сонцем. Десь заспівав цвіркун. Коли це з яблуні на землю впало яблуко — гуп... Цвіркун замовк. Пролетів сполоханий птах. Десь за лісом у нічному небі спалахнула зірка. Знову заспівав цвіркун.
Уже й місяць виплив на небо, а яблука пахнуть гарячим сонцем.
                                                                               Василь Сухомлинський
А ще:
Яблука
Я люблю, як буває осінню
пахне яблуками у хаті.
Он лежать вони, повні просині,
повні сонця, немов на святі;
крутобокі і вітром точені,
на весілля десь приурочені,
повисають на гільце зрубане
і самі бубонять, як бубони…
Звуться зорями і ранетами,
повні пахощів, соком гожі,
доспівали попід планетами,
і планети — на них же схожі.
Мились росами десь під тучею,
в землю падали в добрім літі,
і ставала земля пахучою,
ніби яблуко на орбіті…
автор Андрій Малишко
Самотнє яблуко
Останнє яблуко самотньо
Зависло в сірому гіллі.
Осінніх днів безповоротність
Давно вже ввірена судьбі.

Налите сонцем і жагою
Палким вогнем горить в імлі,
І, мов цілющою водою,
Спада по краплі до землі.

У цій осінній круговерті
В дарунок вічність, а чи мить:
Коли усе підвладне смерті,
Воно так сонячно горить.
автор Володимир Литвин
Яблука
коли йдеш збирати яблука,
які ще вчора вгризались в небо,
а тепер рум’яніють
у обіймах високої трави й
заклично виблискують
залишками хмар,
такими холодними,
що пальці обпікає і судомить
від доторку;
коли несеш їх у подолі,
відчуваючи,як вони твердими боками
штурхають один одного;
коли розкладаєш їх на столі,
а вони всотують в себе сонце,
так, що непомітно приходить вечір;
коли береш в руку
цю теплу наочну
модель любові,
підносиш до щоки
і відчуваєш як звідти
по-домашньому пахне
приборканою осінню,
тоді розумієш, що живий.
автор Наталя Боровик
Яблучна тема на картинах українських художників
Катерина Білокур. Богданівські яблука (1958-1959)

Катерина Білокур. Привіт урожаю (1946)

Катерина Білокур. Квіти, яблука і помідори (1950)

Саміра Янушкова. Яблука на гілці 

Марія Примаченко. Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко саме упало в рот, а воно його в лоб (1968)

Микола Анисимов. Натюрморт з червоними яблуками (1994)

Яскраві натюрморти в живописі Віктора Довбенка

Яблуко – символ здоров’я, життєвої сили, любові і багатства природи. Смакуйте цей фрукт на здоров'я і читайте гарні книжки!

Зображення взято з інтернету

пʼятниця, 23 вересня 2022 р.

Велика серед великих! 150 років з дня народження Соломії Крушельницької

Уклін Тобі, Велика Соломіє!
Ми від твоїх негаснучих щедрот
Міцнішими стаєм: живе і гріє
Твоє ім'я, як пісня, як народ!
Віктор Горяєв. «Діва»
Павличко Д.
Соломія Амвросіївна Крушельницька ще за життя здобула титул найвидатнішої співачки світу. Шанувальники багатьох міст Європи та Південної Америки захоплювалися оперними партіями в її виконанні. Лише знамениту партію Чіо-Чіо-Сан з відомої опери "Мадам Баттерфляй" Дж. Пуччіні  Соломією Крушельницькою було виконано понад сто разів. І саме вона, на думку критиків, вважається найкращою виконавцею цієї ролі. 
Її незрівнянне лірико-драматичне сопрано діапазоном майже в три октави було унікальним явищем в історії світового вокального мистецтва. Успіх Соломії Крушельницької на оперних сценах світу був також і визнанням української музики й мистецтва. Будучи вихованою на українській пісні, Соломія Крушельницька зробила її невіддільною від своєї особистості, з рідною піснею нерозривно пов'язаний її щирий патріотизм та незламна вірність Україні.

Соломія Крушельницька і Львів

𝄞𝄞  Соломія Крушельницька родом із Тернопільщини, але частина її життя була тісно пов'язана зі Львовом. Навчалася у Львівській консерваторії (1891-1893 рр.),  яку закінчила срібною медаллю й відзнакою, про що свідчить унікальний запис у дипломі: "Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени...".
𝄞𝄞 Саме з львівської сцени розпочалася її кар’єра співачки - успішно дебютувала  у травні 1893-го в опері «Фаворитка» Г. Доніцетті у театрі Скарбка (тепер – Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької). 
І. Проценко. «Тріумф Баттерфляй у Брешії»
𝄞𝄞  І навіть, коли поїхала на навчання в Італію, з мрією завоювати міланську оперу, майже щороку, починаючи з 1894 р. виступала з гастролями  у Львові та інших містах України, виконувала головні партії у "Трубадурі" Дж. Верді,  "Фаусті" Ш. Гуно, "Африканці" В. Майбера,  "Страшному дворі" С. Монюшка та інші, брала участь як солістка у Шевченківських концертах хору "Боян" у співучасті з відомими українськими співаками. У свої концерти С. Крушельницька обов'язково додавала кілька номерів з українськими народними піснями. На всі гастролі примадонна брала із собою видання "Кобзаря" Т. Шевченка.
𝄞𝄞 У серпні 1939-го приїхала до Львова - відвідати рідних, тут довелось залишитися до кінця свого життя. Останній концерт відбувся 26 грудня 1949 року. «Під скле­піння залу злітає старовинна українська пісня «Родимий краю, село родиме», - описувала той момент Ірина Вільде. - Вона звучала так велично, так урочис­то, що зал, здавалося, завмер від захоплення. Коли ж пролунав останній акорд, раптом замість оплесків, почулося загальне схлипування та плач, і аж потім, мов ураган, залунали оплески. Ні до, ні після цього мені не доводилося бачити такої реак­ції на спів артиста».
Через три роки - 16 листопада 1952 року - Соломія Крушель­ницька відійшла у вічність.

𝄞𝄞 Сьогодні ім'ям Соломії Крушельницької у Львові названо театр опери та балету, середню спеціальну музичну школу-інтернат, музично-меморіальний музей, вулицю в Галицькому районі. У дзеркальному залі Львівського театру опери й балету встановлено бронзовий пам'ятник оперній співачці  (скульптор Я. Скакун), також тут від 1991 року відбуваються Міжнародні конкурси оперних співаків імені С. Крушельницької. 

Джерела:
Білавич, Данута. Таємниці Соломії Крушельницької / Д. Білавич // Локальна історія. - 2020. - № 8. - С. 30-35.
Національний діамант : до 150-річчя від дня народження С. А. Крушельницької (1872-1952) // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2022. - № 3. - С. 83-94. 
Скринченко, Володимир. Життєві мандри Соломії // Слово Просвіти. - 2022. - № 31. - С. 14.

вівторок, 20 вересня 2022 р.

Завжди пишу вночі, - Дара Корній


20 вересня
— день народження Дари Корній (справжнє ім'я Мирослава Іванівна Замойська) — сучасної української письменниці, яка пише в жанрі фентезі. За перший великий твір - роман "Гонихмарник" (2010 р.), письменниця отримала чимало відзнак і премій, а ще неофіційне звання «української Стефені Маєр". Сьогодні Дара Корній є авторкою понад двадцяти книг для дітей і дорослих.
Пропонуємо знайомство з трьома останніми найновішими книгами авторки, написаних для дітей, надрукованими 2021 року: "Казка про двох братів та сестру", "Бузинова сопілка діда Всевіда" (обидві вийшли у видавництві "Апріорі", чудові ілюстрації створила Вікторія Ковальчук - Доповнений світ ілюстрацій Вікторії Ковальчук) й "Пригоди Змія Багатоголового. Діти Сонцівни й молодильні яблука" (видавництво Vivat, художник - Іван Кипібіда). Усі видання Леотека отримала за програмою від Український інститут книги.

"Казка про двох братів та сестру"
Прекрасний і щасливий то був Світ. Не існувало ще ненависті, злоби, заздрості. Земля щедро родила, сонце лагідно світило, небо проливалося благодатною зливою, діти росли в гармонії з природою. Творець милувався своїм улюбленим творінням. В одній славній сім’ї росли-підростали двоє братів, Морок та Житник, і найменша сестра Веселка. Гарні то були діти, щедро обдаровані талантами. Все змінилося, коли пролилася перша безневинна кров, коли один з братів захотів відчути себе Богом і задля цього забрав невинне життя. А інший брат не зупинив його. Зло, заздрість, ненависть та спокуса увійшли у Світ. Творець наперед знав чим все для цього Світу закінчиться та вирішив людей знищити. Але не все так просто. Бо це ж казка. Хто чи що врятувало людей від гибелі? Чому так важливо цінувати чуже життя, любити землю, якою ходиш та відкидати вбік спокуси, навіть якщо вони Вам обіцяють всемогутність?


"Бузинова сопілка діда Всевіда"
Ця добра казочка про всесильного діда Всевіда, який живе у старому Пралісі, мешкає у бузиновій хатинці, грає на чарівній бузиновій сопілці та товаришує з сестрами Весною, Осінню, Зимою та Літом. Одного сніжного зимового дня хтось поцупив дідову бузинову сопілку і у Пралісі все переплуталося — суниці посеред стужі, журавлині ключі у зимовому небі, розквітлі конвалії на галявині, де ще мить тому лежав сніг... До всього, у пісочному годиннику світу час зупинився. Як це виправити? Хто він — той загадковий крадій? І для чого йому чарівна сопілка діда Всевіда?
 


"Пригоди Змія Багатоголового. Діти Сонцівни й молодильні яблука"
Скелястий Світ Вічного Літа населяють мудрі змії та дракони, які подолали заздрість і живуть у гармонії та злагоді, кожен має своє призначення й шанує закон. Однак несподівано цей чарівний Світ спіткало лихо: у Райському саду захворіли жар-птиці й вертоград із молодильними яблуками занедужав. Про це дізнаються друзі — юні Мотузочка й трьохголовий змій, якого всі називають Халепником за бешкетний норов. І строката компанія рушає у світ людей, щоб дізнатися правду й завадити непоправній катастрофі.
Читачі не тільки зануряться у плетиво незвичайних пригод, а й навчаться цінувати дружбу й дослухатися до свого серця. І ще переконаються в істинності заповідей Скелястого Світу, особливо в тому, що любов і повага до матінки Землі — понад усе.
Ілюстрації створив Іван Кипібіда.


Про Дару Корній читайте у лонгріді Мольфарка українського слова Дара Корній, а також дізнавайтесь із сайту бібліотеки - рубрика "Львівські письменники дітям" - Дара Корній

середа, 14 вересня 2022 р.

Сергій Лоскот - письменник, якому подобається писати дитячі книжки, бо там все по наївному просто та відкрито

 

14 вересня - день народження дитячого письменника Сергія Лоскота (Лоскутова). Ідея писати для дітей виникла в автора, коли він воював в АТО, тоді це йому допомагало абстрагуватися від побаченого. Сьогодні Сергій Лоскот продовжує захищати наше небо, а також збирає матеріали для майбутніх книжок. 
"Довкола мене повно цікавезних персонажів для майбутніх книжок. Отак, я буквально побачив тут головного героя своєї оповідки про Каруселя Івановича. Сюжети народжуються на рівному місці. Наприклад, тут (на лінії фронту) поруч із нами бігають миші. Вони не бояться людей. Але одного разу прибіг кіт і всіх мишей з’їв. А ось іншим разом наші сусіди дикі зайці так шаліли, ніби гуляли весілля. Хіба ж не початок для казок? Усі ці матеріали я збираю, нотую в телефон або надиктовую."

Загалом з-під пера Сергія вже вийшло майже з десяток видань. А саме: «Великі собаки бояться маленьких дівчаток», яка потрапила в десятку найкращих книжок на «BBC», серія про відьму Кукарачу - «Хлопчик і відьма», «Поганий день і веснянки», «Кукарача і Зубна фея», а також «Жаринка, що стала зорею», «Сім казок Закрученого хвостика» шрифтом Брайля для дітей з вадами зору, «Таємне завдання капітана Кепа», «Чубзики» (особливістю цієї книжки є те, що всі ілюстрації автор малював сам від руки).
За словами автора, ці книжечки розраховані на дітей від двох років. До речі, деякі з них видані іншими мовами за кордоном. Також триває робота над книжками для підлітків.

Про війну

"Я не хочу писати про війну. І тоді (у 2014 році), і тепер. Писати про війну важко. І хтозна, скільки часу повинно минути, аби серце не стискалося про від трагічних спогадів. Колись я поцікавився у близького друга, який живе в Ізраїлі, як він говорить з дітьми про війну. Виявилося, що на рівні казкових оповідок. Події транслюють на прикладі війни між двома королівствами, добрим і поганим. Цей прийом є в моїй повісті «Чубзики»."

 Про наслідки війни і безпеку дітей:

"Надзвичайно важливо вже тепер думати про тривалі наслідки війни. Дбайте про безпеку дітей. Говоріть з ними про це! Особливо актуальні питання мінної безпеки. Допитливі діточки люблять чіпати різне залізяччя чи лазити у сховки. Нам, дитячим авторам і авторкам, потрібно через тексти попереджати про небезпеку сторонніх предметів. Закликаю колег до цього!"

Наведені цитати взято з інтерв'ю зі Сергієм Лоскотом.
Фото ілюстрацій книжок Сергія Лоскота
«Великі собаки бояться маленьких дівчаток» - ця книжка про дуже примітну дівчинку Риську. Неслухняні ручки та ніжки допомогли дитині перетворити похмурого собаку Чу на талановитого художника, який вміє малювати хмарки. І навіть суворі мама та тато не змогли встояти перед чарівністю нової подружки своєї дочки.



«Жаринка, що стала зорею» - у пічці маленького будиночка великої-превеликої родини жила жаринка. Хоч була вона крихітною, та мала велику мрію. Якось напередодні Різдва піч і вогонь засперечалися, хто з них найголовніший. У розмову втрутилися всі жаринки та вуглики. І тільки наша крихітка глибоко вдихнула і... Знаєте ж, що відбувається з мріями в чарівну ніч Різдва?
Ілюстратор  - Анастасія Шигаєва.


пʼятниця, 9 вересня 2022 р.

Мар'ян Пирожок - художник, який зі смаком малює Львів!

«Львів для мене - це цілий всесвіт,
а центральна його частина - як велика квартира під відкритим небом,
де море любові, знайомих та близьких людей і де все крутиться»
Мар'ян Пирожок
Коли Львів «оживає» в ілюстраціях талановитих художників, «смакуєш» видання з особливою насолодою. Такою є казка «Маленьке левеня і львівська миша» Андрія Куркова в чудовому оформлені львівського художника й музиканта Мар’яна Пирога (Мар'ян Пирожок), який сьогодні, 9 вересня, святкує свій день народження!

Завдяки ілюстраціям художника, діти, розгорнувши книжку, зможуть зануритися у світ маленького левеняти, що народилося у цирку та львівської мишки, якій притаманні найкращі риси маленької галицької пані. Ілюстрації казки насичені милими і дотепними родзинками та деталями. Книжка вийшла по-львівськи затишною.


Тож запрошуємо до прогулянки закапелками Львова)
Можливо там зустрінемо й самого художника) 
Хтозна))





середа, 3 серпня 2022 р.

Кавунова тема в українському живописі

Альбін Гавдзінський. "Кавуни і море" (1998)
Смугастий смаколик має своє свято - 3 серпня - Всесвітній день кавуна. Багато людей, як діти, так і дорослі вважають кавуни найсмачнішими ласощами. Зрілі ягоди дуже солодкі, соковиті та ароматні.
Рослина до нас прийшла з Африки. Вперше виявили кавун стародавні єгиптяни, які й почали окультурювати цю ягоду. Найдавніші зображення кавуна знайдено на написах в єгипетських пірамідах. У наші краї плід потрапив приблизно у 8-10 століттях. Українська назва «кавун» походить від тур. kavun (диня).
В Україні основні обсяги кавуна вирощують на Херсонщині та в сусідніх південних областях. Тут кавун вільно дозріває на богарних землях, частково на зрошенні, досягаючи при цьому чудових смакових якостей. Маємо надію, що цьогоріч вдасться скуштувати нашого рідного херсонського кавуна!
А сьогодні запрошуємо насолодитися кавуновим раєм в українському живописі!

Білокур Катерина. "Кавун, морква, квіти" (1951)

Навроцький Василь. "Кавун та виноград" (1971)

 Марія Полякова. "Кавун та соняшники" (2012)

Хомко Василь. "Збір кавунів" (1968)

Ерліх Володимир. "Кавун" (1974)

Лисова Катерина. "Сезон кавунів"

Павленко Леонід. "Натюрморт з кавунами"

Клапоух Юрій. "Кавун і диня" (2019)

Луцкевич Юрій. "Натюрморт із кавуном" (1956)

Коркішко Василь. "Натюрморт з гарбузом"

Камишний Юрій. "Яблука, кавун та гарбузове дерево" (2007)

Усі фото завантажено з інтернету