28 липня народився Михайло Слабошпицький (1946-2021) - відомий український письменник, публіцист, літературний критик, автор чудових збірок казок та оповідань для дітей: "Золоті бджоли", "Казки", "Брат знаменитого воротаря", "Павлинка і пташиний брат", "Цікаве рибеня", "Чудасія на балконі", "Хлопчик Валь", "Папуга з осінньої гілки", "Рися, що жила на дереві".
Ось що розповів Михайло Слабошпицький про свій шлях до написання дитячих книжок: "Коли я був критиком і вважав, що це моя головна іпостась, то і писав на машинці черговий опус. Мирослав (син письменника) вилазив на коліна та запитував: "Що ти пишеш?". Я відповідав, що статтю. "Кому воно треба? Напиши щось людське. Напиши про мене. Як я бігав за горобцями або як у мене був папуга", — казав син. Він диктував мені сюжети. Потім я йому їх читав, а він казав "цікаво" або "ні".
За словами Михайла Слабошпицького, найкращі твори для дітей, за незначним випадком, написали не "чисто" дитячі письменники.
До вашої уваги дотепний уривок з оповідання
«Чи далеко до Африки?» (
збірка "Золоті бджоли").
"Сидів Славко на яблуні і думав про Африку. Там у річках плавають крокодили, походжають під палючим сонцем слони, вистрибом гасають по хащах тигри, леопарди і пантери…
Отам життя!
Тут, у дворі, сокорять сонні кури, мекає на прив’язі коза і нудиться в будці Пірат.
Тут нудьга!
Тут навіть яблука не скоро достигають. Жди й виглядай того дня, коли вже їх нарешті можна їсти. А там, мабуть, цілий рік яблука стиглі-стиглісінькі висять на деревах. Африка ж!..
Славко журно зітхнув і засовався.
Гілка під ним лунко тріснула – й він полетів додолу.
Приземлився в кукурудзі з кислим яблуком у зубах. З переляку дужче його прикусив, і аж зуби йому звело. Ніби від холодної води. Так звело, що аж стогонув Славко. Аж Африку побачив. І крокодилів, і тигрів, і леопардів, і пантер…"
