Мамина хустка серцю мила, бережи її дитино

З давніх-давен українська хустка була наділена певною магічною силою, вважалася своєрідним оберегом, захистом не лише від холоду й спеки, але й зурочень. Хустки виготовляли з домотканого полотна, лляної чи вовняної нитки, а найдорожчі - з оксамиту й шовку, їх оздоблювали різноманітними вибійчаними візерунками (або ж по-народному - вибиванка, набійка, друкованиця, мальованка, димка, синильниця). Цікаві зразки хустяних виробів представлені у нашій виставці.

А добрим доповненням до хустяної колекції є колекція бібліотечних книжок. Запрошуємо до Леотеки і читання)

"Ой хустино, хустиночко. Мережана, шита..."

"Ой хустино, хустиночко. Мережана, шита...", — словами Тараса Шевченка відзначаємо сьогодні  Всесвітній день української хустки.

Споконвіку хустка для української жінки була, й досі залишається, символом краси і родинного оберегу, реліквією, що передавалась із покоління в покоління. За хустиною можна було дізнатись як про статус, так і про вік жінки: молодиці носили яскраві, жінки поважного віку — темніші.

Хустина була не лише захистом від холоду, спеки, бруду, але й оберегом від усіляких зурочень. Перші хустки виготовлялися з домотканого полотна, лляної чи вовняної нитки і зазвичай були білого кольору. Найдорожчими хустками вважалися оксамитові та шовкові.

Хустка — широко розповсюджена по всій Україні, тому й способи пов’язування хусток, які частково наслідували способи пов’язування наміток, були різними. 

Знайомтесь з цікавими зразками у цьому відео))