Показ дописів із міткою Шевченкіана. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Шевченкіана. Показати всі дописи

середа, 10 березня 2021 р.

Мініатюра про кулінарні вподобання Тараса Шевченка

Прийнято вважати, що Тарас Шевченко не був гурманом, але не був він і всеїдним, віддаючи перевагу національній, народній кухні, вмів смакувати й інші делікатесні страви, до прикладу - устриці. 
Ось, про що пише  у своєму дослідженні "Тарас Шевченко: "Якби до ковбас та ще й сала додать..."" доктор історичних наук  В. Мельниченко (стаття надрукована у тижневику "Слово Просвіти" за 2019 рік, № 19, 9-15 травня).   
      За славетні українські харчі - сало і ковбаси, Шевченко згадує у листі до свого родича Варфоломія Шевченка 12 січня 1860 р.:"За ковбаси і сало спасибі тобі, а як получу та покуштую, то ще раз скажу спасибі. Думаю, що вони такі самі будуть, як і ті, що ми з тобою колись під яблунею вкушали. Мені байдуже, що ми вже не ті стали, аби ковбаси не старілися, а з ними і ми помолодіємо."  
Під час навчання в Академії мистецтв письменник зрідка отримував дорогоцінні харчі. Про такий випадок писав О. О. Благовєщенський: "Якось він одержав із рідних місць малоросійське сало і з цього приводу влаштував дружню вечірку".
Цікаві подробиці про те, як Шевченко, готуючись до дороги з заслання в Петербург, на початку 1857 р. самостійно приготував... копчену шинку і час від часу смакував нею аж до осені того року - "заготовив для трудного шляху сей необхідний копчений продукт". Як свідчив запис у Щоденнику від 12 липня 1857 р., випробувана ще влітку, вона "виявилася чудовою, свіжою".
       А про вареники  зберігся такий жартівливий запис 1843 р. до Я. Г. Кухаренка: "Як будете ви мені розказувать про вареники та проче, то я вас так вилаю, як батька рідного не лаяв. Бо ота страва неділь зо три снилась. Тільки що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі, перехрестишся, заплющишся,  а він знову". Серед улюблених Шевченкових вареників були гречані. 
Письменник, як і годиться, дуже полюбляв борщ в різних українських варіантах. "Улюбленою його стравою був борщ, затовчений салом і заправлений пшоном..." (спогади письменниці С. М. Крапивіної. Київ, 1859 р.). Та найбільше йому смакував "борщ із сушеними карасями". В листі до В. Г. Шевченка в Україну від 22 серпня 1860 р. поет просив прислати "сушених карасів десяток-другий або й третій", а 5 жовтня вже дякував за посилку, зазначаючи, що вдвох із М. М. Лазаревським "по-чумацькому та по-бурлацькому зваримо борщу з карасями...".
      Любив Шевченко вживати й рибні делікатеси. У Щоденнику є запис 12 квітня 1858 року, що разом із С. С. Гулаком-Артемовським і М. М. Лазаревським "аби уникнути застуди завернули до Смурова, випили по чарці джину та проковтнули по десятку устриць". Делікатесний стіл із устриць Тарас Григорович смакував у Петербурзі щ
е до заслання. У Щоденнику 2 липня 1857 р. є спогад проте, як у 1841 р. малював портрет аристократа В. П. Апрелєва, той приносив із собою "з 200 устриць, чверті холодної телятини... Все це з'їдалося і випивалося впродовж сеансу найдружнішим чином". А стосовно петербурзького періоду після заслання, то Шевченків знайомий тих часів, письменник і критик М. Я Тихорський зазначив щодо тодішніх кулінарних пристрастей поета: "... В гостях - устриці да труфелі, а дома, як би попались, чабак (лящ) або вареники".
     Шевченкознавець Ю. Е. Єрмоленко відзначила, що Шевченко любив овочі: огірки (свіжі й солоні), цибулю, часник, особливо молоду редьку.
А яким напиткам віддавав перевагу письменник, - читайте продовження статті:
Мельниченко, Володимир. Тарас Шевченко: "Якби до ковбас та ще й сала додать..." / В. Мельниченко // Слово Просвіти. - 2019. - № 19, 9-15 травня. - С. 10-11.


пʼятниця, 15 березня 2019 р.

Чому ви вивчили українську? — Для того, щоб перекласти Шевченка, — відповіла я.


У березні найчастіше згадуємо Тараса Григоровича Шевченка. 2019 рік є для нього ювілейним - 205 років з дня народження. Шевченкове слово живе у віках, його твори звучать різними мовами світу, його знають і пам'ятають. 
Чи не найбільше до популяризації творчості Кобзаря долучилася британка, яка, живучи за тисячі кілометрів від України, більшу частину свого життя посвятила Україні і Тарасу Шевченку. Мова йде про Віру Річ - талановитого перекладача української художньої літератури.
Віра Річ (1936-2009) (справжнє ім'я - Фейт Елізабет Джоан Річ) народилася у Лондоні в англійській родині. Навчалася в Оксфордському університеті (коледж Св. Гільди, спеціальність - давньоанглійська та давньоісландська мови) та в Інституті славістики Лондонського університету, студіюючи математику та українську мову  (факультативно).
Перший твір, який переклала Віра Річ був «Пролог» до Франкової поеми «Мойсей», другим - сонет М. Зерова «В травні». Обидва переклади надруковано в першому випуску лондонського квартальника «The Ukrainian Review» («Український огляд») у 1957 році.
Перший опублікований переклад Шевченкової поеми
«Кавказ» з'явився у весняному випуску «The Ukrainian Review» за 1959 рік. Впродовж 1959-1969 років Віра Річ надрукувала  51 переклад Шевченкових творів. Сьогодні доробок Віри Річ в англомовній шевченкіані налічує 92 твори.
2007 року у видавництві «Мистецтво» вийшло унікальне видання Тарас Шевченко «Вибрана поезія. Живопис. Графіка», де вміщено вибрані поезії Т. Г. Шевченка в оригіналі та в перекладах Віри Річ. Видання доповнюється репродукціями найкращих зразків живопису та графіки митця.
"Заповіт" Т. Шевченка у перекладі Віри Річ

За життя Віра Річ мала змогу не раз відвідати Україну. У травні 1998 року на запрошення НСПУ приїжджала до Києва, тоді ж уперше побувала на могилі Т. Шевченка. Її радо зустрічали у Львові, зокрема, у Франковому університеті вона була частим і бажаним гостем. Брала участь у конференціях, творчих зустрічах,  тісно співпрацювала з українськими науковцями. Востаннє у Львові побувала в лютому 2009 року.
Віра Річ є лауреатом премії ім. І. Франка (1997). У 2005 році нагороджена почесним званням члена Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, у 2006 році відзначена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

У своєму заповіті Віра Річ висловила бажання, щоб частина її праху була похована на канівській землі біля могили Шевченка. Волю перекладачки виконав у 2011 році головний редактор «Всесвіту» і друг  Дмитро Дроздовський. 
За джерелами:
Зорівчак Р. Зачарована магією художнього слова України / Роксолана Зорівчак // Дзвін. - 2010. - № 3-4. - С. 119-123.
Цивірко М. Духовна онука Шевченка : англійська перекладачка і правозахисниця Віра Річ заповіла поховати себе на могилі українського Кобзаря / Микола Цивірко // Україна молода. - 2016. - № 67. - С. 13.


Більше про  Віру Річ:
Дзюба І. Вона палко любила Україну / Іван Дзюба // Літературна Україна. - 2010. - № 2. - С. 2.

Дроздовський  Д. Віра Річ: між Шекспіром і Шевченком / Дмитро Дроздовський // Всесвіт. - 2016. - № 7-8. - С. 258-260.

Жулинський М. Як Віра Річ творила міст між двома мовами / Микола Жулинський // Літературна Україна. - 2012. - № 28, 26 лип. - С. 10-11.

Зорівчак Р. Тарас Григорович як символ українства в англомовному світі / Роксолана Зорівчак // Літературний Львів. - 2012. - № 1. - С. 8-12.

Зорівчак Р. Шевченкіана Віри Річ / Роксолана Зорівчак // Слово і час. - 2011. - № 3. - С. 3-12.

Косів Г. Подвиг в ім'я України / Ганна Косів // Літературна Україна. - 2010. - № 2. - С. 2.
Косів, Ганна. Віра Річ : творчий портрет перекладача / Ганна Косів. - Львів : Піраміда, 2011. - 263 с. 

Річ В. "Пісня з темряви": новий погляд : [про вихід збірки віршів Т. Шевченка, яку українська громада Великобританії видала до 100-річчя з дня смерті поета] / Віра Річ ; з англ. пер. Н. Дьомова // Дзвін. - 2010. - № 3-4. - С. 113-122.

Содомора А. Сльоза зворушення : святкування 75-ліття від дня народж. Віри Річ у Львівському університеті / Андрій Содомора // Дзвін. - 2011. - № 4. - С. 155-157.

середа, 7 березня 2018 р.

Шевченківські екслібриси


   Як ви думаєте, що поєднує ці книжкові мініатюри, точніше екслібриси відомих людей України - письменників Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Дмитра Павличка?... Підказую - щира любов до великого Кобзаря. Образ поета, його портрети та автопортрети, мотиви творчості, персонажі та герої його творів відтворені у багатьох видах і жанрах образотворчого мистецтва, зокрема у графіці. Своєрідним мистецтвом малої графіки є екслібрис. Слово «ex libris» походить з латини і означає «із книжок». Екслібрис - це книжкова мініатюра, що засвідчує особистість книголюба та відображає його літературні уподобання. 
    Батьківщиною екслібриса, як і друкованої книги, була Німеччина, а в Україні книжковий знак з'явився на зламі 16-17 ст. Первісно він існував як напис на книзі володаря. Пізніше утворилася ціла школа екслібрисного мистецтва.    
        Історія шевченківського екслібриса розпочалася з кінця 19 ст., коли невідомий художник створив шрифтовий книжковий знак для бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка у Львові. 
      Серед українських митців, котрі звернулися до шевченківської тематики, однією з перших була львівська художниця Олена Львівна Кульчицька (1877-1867), яка  1917 року виконала художній екслібрис для книгозбірні школи ім. Т. Г. Шевченка у Володимирі-Волинському. В основу його лягли слова: «В своїй хаті своя… правда, і сила, і воля». 
    Сьогодні налічується більше тисячі оригінальних авторських робіт цього жанру, який давно виділився в окрему групу графічної Шевченкіани. Багато шевченківських книжкових знаків знаходиться у музеях, а ще більша їх кількість у колекціях художників, любителів книги, шанувальників Кобзаря.  
     В книгозбірні нашої бібліотеки  зберігається маленьке ювілейне видання 1989 року, приурочене 175-річчю від народження великого Кобзаря - календарі-щомісячники, де представлені екслібриси українських художників. У пропонованому наборі вміщено книжкові знаки тих, для кого улюбленим поетом є Тарас Шевченко.

     Художники: О. Мікловда, Б. Гурман, О. Мікловда
     Художники: В. Усолкін, П. Прокопів, П. Прокопів
     Художники: А. Гаринський, Ю. Процан, І. Балан
     Художники: В. Хворост, Б. Гурман, Г. Сергєєв

Більше інформації ви знайдете за цими джерелами:


Дещо про екслібриси з колекції Національного музею Тараса Шевченка [Електронний ресурс] / Надія Покормяко // Гуцули і Гуцульщина : літ.-мистец. і громад.-суспіл. часопис. - 2014. - 3 червня. - Режим доступу: http://gig.kosiv.biz/1162/ (дата звернення: 07.03.2018). - Назва з екрана.
Екслібриси шевченківські // Шевченківська енциклопедія. В 6 т. Т. 2 Г-З / ред. О. В. Боронь. - Київ, 2012. - С. 475-479. 
Шевченкіана в екслібрисі [Електронний ресурс] // Роман Свередюк : [сайт]. - Електрон. дані. - Режим доступу: https://sverediuk.com.ua/shevchenkiana-v-ekslibrisi/ (дата звернення: 07.03.2018). - Назва з екрана.
Шевченкіана в українському екслібрисі [Електронний ресурс] / Петро Нестеренко // Українська академія мистецтва. - Вип 21. - Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Uam_2013_21_14.pdf (дата звернення: 07.03.2018). - Назва з екрана.