Леся. Мандрівний клубочок

25 лютого - день народження Лесі Українки. Хотілось би відзначити одне з кращих біографічних видань для дітей про геніальну письменницю - книгу Наталки Малетич «Леся. Мандрівний клубочок» (видавництво "Портал"). Це надзвичайно цікава розповідь про видатну українку з маловідомими фактами її життя. 

Що любила Леся Українка, чим захоплювалася? Чому сумувала і кому писала свої листи? Скільки знала мов і як навчалася? Який любила одяг? І чому багато мандрувала? 

Перед нами постає Леся, яку рідні у дитинстві кликали ніжно Лося - Лоруся - Леся, а ще Зея - Зеїчка - Зеїсок. Вона ж себе називала boule vagabonde (з фр. «клубок-мандрівник»). Дізнаємося про Лесю, як самокритичну, дотепну, турботливу, саможертовну, принципову жінку, Лесю, яка отримала якісну домашню освіту, знала десять іноземних мов, дуже любила музику і добре грала на фортепіано. 

Можна багато розповідати про геніальну поетесу, ми ж пропонуємо переглянути віртуальну виставку за книгою Наталки Малетич. А саме видання можна почитати в нашій Леотеці.

Ой, вишеньки-черешеньки...

Вірш "Вишеньки" Леся Українка написала  у двадцятирічному віці. Вперше він був опублікований у журналі "Дзвінок" ( 1891, № 14), потім увійшов до збірки "На крилах пісень" (1893). У такій незвичній інтерпретації, оформлений чудовими ілюстраціями художників, знайомимося  із цим віршиком сьогодні, у день народження геніальної поетеси. 

Представлені ілюстрації взято з книжечок 1959, 1969, 1978, 1979, 1980, 1982, 1986 років видання (фонд Львівської обласної бібліотеки для дітей).

Тут ви побачите різні роботи художників, водночас можете помітити певну схожість, - можливо, тією замилуваною й наївною купкою сільських дітлахів, які так наполегливо та завзято намагаються дотягнутися до деревця й посмакувати ягодами. Щось таке рідне й хороше, добре й веселе є в цій чудовій композиції.