Прийнято вважати, що Тарас Шевченко не був гурманом, але не був він і всеїдним, віддаючи перевагу національній, народній кухні, вмів смакувати й інші делікатесні страви, до прикладу - устриці. Ось, про що пише у своєму дослідженні "Тарас Шевченко: "Якби до ковбас та ще й сала додать..."" доктор історичних наук В. Мельниченко (стаття надрукована у тижневику "Слово Просвіти" за 2019 рік, № 19, 9-15 травня).
За славетні українські харчі - сало і ковбаси, Шевченко згадує у листі до свого родича Варфоломія Шевченка 12 січня 1860 р.:"За ковбаси і сало спасибі тобі, а як получу та покуштую, то ще раз скажу спасибі. Думаю, що вони такі самі будуть, як і ті, що ми з тобою колись під яблунею вкушали. Мені байдуже, що ми вже не ті стали, аби ковбаси не старілися, а з ними і ми помолодіємо."
Під час навчання в Академії мистецтв письменник зрідка отримував дорогоцінні харчі. Про такий випадок писав О. О. Благовєщенський: "Якось він одержав із рідних місць малоросійське сало і з цього приводу влаштував дружню вечірку".
Цікаві подробиці про те, як Шевченко, готуючись до дороги з заслання в Петербург, на початку 1857 р. самостійно приготував... копчену шинку і час від часу смакував нею аж до осені того року - "заготовив для трудного шляху сей необхідний копчений продукт". Як свідчив запис у Щоденнику від 12 липня 1857 р., випробувана ще влітку, вона "виявилася чудовою, свіжою".
А про вареники зберігся такий жартівливий запис 1843 р. до Я. Г. Кухаренка: "Як будете ви мені розказувать про вареники та проче, то я вас так вилаю, як батька рідного не лаяв. Бо ота страва неділь зо три снилась. Тільки що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі, перехрестишся, заплющишся, а він знову". Серед улюблених Шевченкових вареників були гречані. Письменник, як і годиться, дуже полюбляв борщ в різних українських варіантах. "Улюбленою його стравою був борщ, затовчений салом і заправлений пшоном..." (спогади письменниці С. М. Крапивіної. Київ, 1859 р.). Та найбільше йому смакував "борщ із сушеними карасями". В листі до В. Г. Шевченка в Україну від 22 серпня 1860 р. поет просив прислати "сушених карасів десяток-другий або й третій", а 5 жовтня вже дякував за посилку, зазначаючи, що вдвох із М. М. Лазаревським "по-чумацькому та по-бурлацькому зваримо борщу з карасями...". Любив Шевченко вживати й рибні делікатеси. У Щоденнику є запис 12 квітня 1858 року, що разом із С. С. Гулаком-Артемовським і М. М. Лазаревським "аби уникнути застуди завернули до Смурова, випили по чарці джину та проковтнули по десятку устриць". Делікатесний стіл із устриць Тарас Григорович смакував у Петербурзі ще до заслання. У Щоденнику 2 липня 1857 р. є спогад проте, як у 1841 р. малював портрет аристократа В. П. Апрелєва, той приносив із собою "з 200 устриць, чверті холодної телятини... Все це з'їдалося і випивалося впродовж сеансу найдружнішим чином". А стосовно петербурзького періоду після заслання, то Шевченків знайомий тих часів, письменник і критик М. Я Тихорський зазначив щодо тодішніх кулінарних пристрастей поета: "... В гостях - устриці да труфелі, а дома, як би попались, чабак (лящ) або вареники". Шевченкознавець Ю. Е. Єрмоленко відзначила, що Шевченко любив овочі: огірки (свіжі й солоні), цибулю, часник, особливо молоду редьку.
А яким напиткам віддавав перевагу письменник, - читайте продовження статті:
Мельниченко, Володимир. Тарас Шевченко: "Якби до ковбас та ще й сала додать..." / В. Мельниченко // Слово Просвіти. - 2019. - № 19, 9-15 травня. - С. 10-11.
