Вона як троянда - ніжна і колюча! (за романом Ш. Бронте "Джейн Ейр")

Сьогодні, 21 квітня, минає 207 років з дня народження Шарлотти Бронте (1816-1855) – англійської письменниці вікторіанської доби, відомої своїм неперевершеним романом "Джейн Ейр". 

Багато епізодів роману засновані на особистому досвіді авторки, тому "Джейн Ейр" можна вважати частково автобіографічним твором. Роман став справжнім викликом для того часу, адже письменниці вдалося створити надзвичайно сміливий образ молодої дівчини, котра попри всі життєві труднощі і негаразди зуміла зберегти власну гідність й внутрішню незалежність. 

Чим ще зачаровує роман "Джейн Ейр"? Насамперед, силою справжнього кохання, якому під силу усі життєві випробування!

 

Відразу ж після публікації 1847 року, книга заслужила любов читачів і гарні відгуки критиків. Роман перекладено багатьма європейськими мовами. Перший переклад українською здійснив Михайло Рудницький, твір був опублікований у Львові 1902 року під назвою «Ідеалістка». 

Роман "Джейн Ейр" є настільки популярним, що його екранізували 9 разів. Перший фільм вийшов на екрани 1934 року, остання версія - у 2011 році. 

Цитати з книги

1. Життя надто коротке, і не варто витрачати його на те, щоб плекати в душі ворожнечу або запам'ятовувати образи.
2. Іноді одне слово може прозвучати тепліше, ніж багато слів.
3. Страшіться жалю… Жалі отруюють життя.
4. Коли ти не знаєш, чим заповнити день, поділи його на частини, кожну частину займи чимось, не сиди без діла і чверті години, десяти хвилин, п'яти хвилин, користуйся кожною миттю, роби намічене тобою методично, з суворою постійністю, - і день пройде так швидко, що ти не помітиш, як він скінчився. І ти не залежатимеш ні від кого і чекатимеш, щоб тобі допомогли провести час. Тобі не доведеться шукати ні суспільства, ні розмов, ні співчуття, ні підтримки – словом, ти житимеш, як має жити незалежна істота.

5. Золото не потребує позолоти.
6. Поважай себе настільки, щоб не віддавати всіх сил душі і серця тому, кому вони не потрібні і в кому це викликало б тільки зневагу.
7. Від чоловіків вимагається тільки одне – сила і рішучість.
8. Бути разом означає відчувати себе так само невимушено, як на самоті, і так само весело, як у суспільстві.
9. Я любила його дуже сильно – сильніше, ніж могла висловити, сильніше, ніж можна висловити словами.

10. Його присутність у кімнаті зігрівала мене більше, ніж найяскравіший вогонь.

Перу Шарлотти Бронте належать ще інші романи: "Вільєтт", "Шерлі", "Учитель". Вони приваблюють своєрідною художньою майстерностю – поєднанням реалістичного початку з романтичною традицією. Герої наділені твердими моральними принципами, сильними пристрастями, відвагою та сміливістю.

Видання Шарлотти Бронте, які можна почитати в Леотеці:

Бронте, Шарлотта. Джен Ейр : роман / Ш. Бронте ; пер. з  англ. П. Соколовського ; Т.  Денисової ; худож-оформл. Б. Бублик. - Харків : Фоліо, 2004. - 479 с. : іл. - (Бібліотека світової літератури).

Бронте, Шарлотта. Джейн Ейр / Ш. Бронте ; переказ Дж. Тавнер ; іл. В. Любах ; пер. з англ. І. Бондаренко. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2014. - 63 с.: іл. - (Час читати).

Бронте, Шарлотта. Учитель / Ш. Бронте ; пер. з англ. І. Бондаренко ; іл. Дж. Д. Леслі. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2016. - 335 с. : іл. - (Світовид: бібліотека світової літератури для дітей у 100 томах).

Видання про Шарлотту Бронте

Лис, Володимир. Про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Маґеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте / В. Лис ; худож. С. Сова. - Київ : Грані-Т, 2008. - 136 с. : іл. - (Життя видатних дітей).

Сестри Шарлотта Бронте (1816-1855), Емілі Бронте (1818-1848), Енн (Анна) Бронте (1820-1849) - унікальне явище не лише англійської, а й світової літератури. Всі троє сестер Бронте, хоч прожили небагато, написали видатні твори, стали класика­ми. Їхні романи, зокрема «Джен Ейр», «Шерлі», «Віллет» Шарлотти Бронте, «Грозовий перевал» Емілі Бронте, «Агнес Ґрей» і «Незнайомка з Вайлдфелл-Голлу» Енн Бронте ввійшли до золотого фонду красного пись­менства. Вони перекладені багатьма мовами, ними зачитуються у Європі (зокрема, в Україні), Америці, на інших континентах. Образи їхніх непокірних, гор­дих, таємничих і вразливих героїнь хвилюють читачів і нині.

Рекомендуємо до перегляду: буктрейлер на книгу "Джейн Ейр" Ш. Бронте

"Гарна книга має бути чимось схожою на річковий вир - хіба що з іншим результатом. Вона повинна затягнути читача від першого і до останнього рядка", - Володимир Рутківський

[фото-згадка, де Володимир Рутківський на зустрічі з читачами Львівської обласної бібліотеки для дітей у рамках дитячої програми ХХІ Форуму видавців, 2014]

18 квітня народився український письменник, журналіст, лауреат Шевченківської премії (2012), чудовий майстер дитячого роману та історичної прози Володимир Рутківський (1937-2021). 

Його тетралогія про джур, яку надрукувало видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га" – одні з найулюбленіших книжок в Україні. Саме за видання "Джури козака Швайки" (2007), "Джури-характерники" (2009) і "Джури і підводний човен" (2010) Володимир Рутківський отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка й широке визнання, як дитячого письменника, а у 2015 році вийшла незапланована четверта частина під назвою "Джури і Кудлатик".

Популярності письменникові додав і вихід на широкі екрани у жовтні 2017 року українського фільму-фентезі за однойменною повістю "Сторожова застава", вперше опублікована 1991 року в журналі "Однокласник". 

"Історичний роман у двох книгах "Сині води" (2019) теж гідний великого екрана", - зазначила Світлана Пиркало, письменниця, засновниця та член журі Книга Року ВВС.

Володимир Рутківський – автор багатьох інших дитячих прозових творів: "Намети над річкою",  "Канікули у Воронівці", "Ганнуся", "Ганнуся. У гості до лісовика", "Слуга баби-Яги"; казкової трилогії "Бухтик із тихого затону", "Гості на мітлі", "Щирик зі Змієвої гори"; автобіографічної повісті-роману "Потерчата"; п'єси-казки "Пришельці"; веселої і дотепної повістинки "Злюще цапище", яка вийшла вже посмертно 2022 року у Видавництві Старого Лева. 

Письменник заснував літературну премію "Джури", яка присуджується за нові високохудожні твори для дітей та юнацтва на історико-краєзнавчу тематику, а також за ілюстрації та літературно-критичні праці. Першими володарями премії стали художник-ілюстратор Максим Паленко (2013) і поет-мариніст Анатолій Качан (2014).

У Леотеці є біографічний нарис «Володимир Рутківський: тексти долі» (2014), який написала Наталя Марченко - українська науковиця, письменниця, книгознавиця. Видання містить документальну біографію письменника, ґрунтовний аналіз його творчої спадщини, епістолярій (листи та спогади) та добірку висловлювань В. Рутківського про специфіку дитячої літератури: «Я багато виступав як перед дітьми, так і перед дорослими, і дійшов висновку, що діти - набагато «вдячніший» матеріал для письменника. Особливо для тих, хто має схильність до фантазування…»

"...книжка повинна бути такою, щоб у дитини від захоплення широко розкривалися очі і рот. А цього можна досягти лише тоді, коли твір буде щирим, захоплюючим, винахідливим, веселим, бешкетницьким... Цей прикметниковий ряд можна продовжувати нескінченно." 

"Я бачу, що в основному дитяча література відрізняється від дорослої тим, що все проходить через серце, душу, очі, свідомість дитини. Адже в дитячому світі все набагато яскравіше, точніше, конкретніше, барвистіше."

"Для дитини — і я підтримую її переконання — ілюстрація ва­жить не менше, ніж текст. А для немовляти — навіть більше."

"... дитяча література — це література вихован­ня. Не треба у ній негативу. Не треба... Дитина спрямована у майбутнє, вона сповнена чекання, всіляких пошуків, знахідок, відкриттів різних."

"І потім, мені здається, що вся дитяча література повинна мати табу на повчання — занудні повчання. Треба виховувати у про­цесі гри, захоплюючих пригод, уміння долати перешкоди. Оце, як на мене, три головні критерії, якими дитяча література — гарна література — має відрізнятися від іншої."

Про таємниці письменницької праці:  

«Моя голова, наче сорочаче гніздо, повсякчас наповнена тим, що я запозичив у довкілля: незвичним краєвидом, підслуханою фразою, уривками з книжок інших авторів. І звісно ж, в ній постійно миготять образи і описи того, що має увійти до майбутньої книжки. Це дає змогу під час творення тексту не відволікатися на пошуки потрібної деталі — вона з’являється сама, немов за помахом чарівної палички. Причому нотатниками я не користуюся, бо вважаю, що пам’ять сама збереже те, що варте її уваги. Таким чином я виправдовую свою лінь, а відтак і нелюбов до ведення всілякої документації.

А ще виховав у собі потяг до короткої, чіткої, як наказ, фрази. Бо вважаю, що головне не фраза, а думка, закладена в неї.

Намагаюся уникнути зайвої описовості, дієприкметникових та інших зворотів, що сповільнюють дію. І взагалі, мої герої люблять милуватися краєвидами не з якогось статичного бугра, а в динаміці, на повному скаку.

А ще вважаю, що письменник повинен вносити в текст побільше нових чи забутих слів. Для цього потрібно мати не лише чуйні вуха, а й любов до словників...»

Джерела:

Марченко, Наталя. Володимир Рутківський: тексти долі : біографічний нарис / Н. Марченко. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2014. - 432 с.
Володимир Рутківський - письменник, який робив читачів щасливими
Володимир Рутківський
Український казкар із Одеси: пам'яті Володимира Рутківського

Вітання усім з Вербною неділею!

 

Вірші-верлібри Василя Голобородька

   7 квітня – день народження «одного із найоригінальніших поетів» (за словами Сергія Жадана), чільного представника Київської школи поетів – Василя Голобородька.

   Без поезії Василя Голобородька не обходяться жодні перекладні антології української літератури, його твори вивчаються за шкільною програмою у початкових й старших класах.

   Органічною формою висловлення Голобородька є верлібр – вільний вірш. Для дітей поет написав чимало таких віршиків-верлібрів, які надруковані в збірках: «Соловейків теремок», «Хлопчик малює літо», «Віршів повна рукавичка».

Пропонуємо деякі з них))

КАВУН
Сам гладкий,
як бочка,
а ребра видні.

ПО ЯГОДИ
Траво, траво,
я тобі гребінцем
волосся розчешу,
а ти мені за те ягідку дай!

РУКАВИЧКА
Загубив рукавичку.
Підняв.
Якби не підняв —
почалася б казка.

ХТО ЗНАЙШОВ НАЙБІЛЬШИЙ ГРИБ
– Я знайшов отакенний гриб!
– А я знайшов отакенний грибух!
– А я знайшов отакенний грибулюх!
– А я знайшов отакенний грибумбулюх!
– А я знайшов отакенний грибумбумбулюх!

Джерело: Голобородько В. Віршів повна рукавичка. - Київ : Грані-Т, 2010. - 80 с.

Лауреати Премії Лесі Українки 2022 року

Друзі! Вчора стали відомі імена лауреатів Премії Лесі Українки 2022 року. У двох номінація перемогли книги, які маємо у нашому фонді. Радо знайомимо з ними:

"Як правильно ревіти?" Олесі Мамчич (номінація "Літературні твори для дітей та юнацтва") – збірка веселих віршиків для діток з переліком порад-інструкцій, як правильно ревіти . Віршики сповнені цікавих рим, порівнянь, словесних каламбурів. Гарно розважать дітлахів.

"Ти і Малевич" – нагороджено художницю Оксану Садовенко (номінація "Художнє оформлення книжок для дітей та юнацтва").

Книжка-альбом "Ти і Малевич" – своєрідний путівник дитини у світ мистецтва. Творчі завдання, наліпки, розмальовки спонукають пізнавати, розуміти персонажів картин, самостійно творити свої версії відомих полотен, - словом, книга дає можливість уявити себе учнем чи ученицею Казимира Малевича.

Приходьте й читайте))

Покликання наш електронний каталог - https://opac.lodb.org.ua/

Катерина Калитко - лауреатка Шевченківської премії 2023 року

Письменниця й перекладачка Катерина Калитко стала лауреаткою Шевченківської премії 2023 року за книгу поезій «Орден мовчальниць». 

Вітаємо переможницю з такою високою нагородою!

Поетичні й прозові твори Катерини Калитко були не раз відзначені й іншими літературними нагородами й преміями, а її тексти перекладені англійською, німецькою, польською, вірменською, литовською, словенською, сербською, італійською та на іврит.

Пропонуємо ознайомитися з книгами письменниці, які є у фонді нашої Леотеки.

«Земля загублених, або Маленькі страшні казки» – збірка оповідань, яка вийшла у Видавництві Старого Лева. За цю книжку авторка отримала премію «Книга року ВВС-2017».

У збірці 9 оповідань. Кожне оповідання — це окрема, закінчена історія. Іноді події відбуваються у вигаданих світах, іноді — в сучасному. Кожне оповідання ховає в собі певну суть, яка стане зрозумілою тільки в кінці історії. Ідея книги полягає в тому, щоб розкрити людські долі та відносини під різними кутами.

"Портретування асфальту" — книга віршів. В автопередмові до збірки "Посібник зі створення світу" Катерина порівняла свою книжку з нотатником вражень "після відвідування портретної галереї". Авторка тонко й майстерно зуміла відтворити побачене через найбільш знеосіблений об’єкт — асфальт. 

"Катівня. Виноградник. Дім" – збірка поезій. Вони – про потребу жити й дихати, боятися й радіти, втрачати і створювати, про вміння цінувати біль за те найживіше, що він приносить із собою. Про те, що всі ми хочемо й повинні відшукати Дім, а в ньому – себе та своє терпке життя.

Запрошуємо до Леотеки і читання!

Українська природа у творах класиків (до Всесвітнього дня письменника)

"Не надивишся, не надишешся", – словами Панаса Мирного хочеться розпочати цю публікацію, яка складається з цитат творів відомих українських письменників: Анатолія Дімарова, Євгена Гуцала, Віктора Близнеця, Ольги Кобилянської, Панаса Мирного. Усі цитати про природу, про звичайну українську природу, хоча ні, вона – НЕЗВИЧАЙНА, вона – РОЗКІШНА. І таким глибоким, проникливим, багатим є українське СЛОВО у нашій добірці. Та й хіба ж можуть писати інакше люди, залюблені у свій рідний край!?

Анатолій Дімаров (1922-2014)

Воду для пиття наш куток носить аж із лісу: там вона набагато смачніша, аніж колодязна. Під високими соснами, обнесена товстими дубовими дошками, притулилась криниця, і вода в ній не темна та моторошна, як у колодязі, а світла і радісна, і прозора така, що видно все дно, встелене чистим білим піском.  («Блакитна дитина»)

А мокра після дощу земля? А веселі калюжі, які щойно аж кипіли од рясного крапловиння, були каламутні, аж сиві, а тепер ясні та блакитні, і в кожній полощеться сонце? Удариш по ньому ногою — воно так і бризне, так і розсиплеться на скалки, а потім потихеньку збирається докупи і — дивись — за хвилину, за дні знову плещеться у воді, знову виблискує, знову сміється, безтурботно і весело. Бо сонце не можна вбити, воно вічне. Як вічна земля, і небо, й зірки, і наша радість весні.  («Блакитна дитина»)

Та найбільше радували мене соняшники. Вони стояли в один ряд навколо нашого городу, як золотоголова сторожа, опускаючи донизу величезні круглі решета, набиті тугими зернятами. Я вже смакував наперед, як прийде зима і ми будемо вечорами лускати смачне насіння. Я дуже любив соняшникове насіння, особливо коли воно прямо з бляшаного листа, таке гаряче, аж обпікає долоні, та ще до того й трохи посипане цукром. Жодні ласощі не зрівняються з таким насінням!  («Через місточок» - Ч. 1. Розділ «Одвійки»)

Євген Гуцало (1937-1995)

Ранок — це рожева птаха, що прилітає із-за Княжої гори, за рожевою птахою прилітає білою птахою день, на зміну білій птасі прилітає сірою птахою вечір, а вже ніч прилітає з Княжої гори птицею чорною.

Ось іще скрізь сіріє птахою вечір, ще птаха-вечір дзьобає зорі в небі, п’є росу по левадах, кутаючись і гріючись у млистому туманці, але вже має тікати з села, бо ви тільки погляньте на Княжу гору! З-за неї виростають і виростають темні крила, затуляючи небесні прозорі високості, вони все помітніше клубочаться, насовуючись на село, барви на перах рухомих хмар міняться, мішаються, вони ще не витворили якогось остаточного кольору цієї птиці, яка летить, її остаточний колір має витворитись аж тоді, коли вона прилетить із-за гори, затуливши небо і полонивши землю.                                          (Є. Гуцало «Княжа гора»)

Вже вечір, аквамаринові сутінки холонуть поміж яблунями в садках. Вітер угамувався, і вляглись попелясті води небес, на яких пелюстками білого латаття займаються зорі. («Індульгенція на безсмертя»)

А на морі дніпровської води, понад дніпровської блакиті, а в серпанковому повітрі поміж двома цими злитими воєдино морями — плавають і літають чайки, своїм польотом витворюючи дивні мережива, що весь час міняють і міняють свій візерунок. («Індульгенція на безсмертя»)

Весняний ліс стояв обабіч дороги. Схлипуючи, я ступила поміж кущів розквітлої черемхи. Білі кетяги здавались мереживом на зеленому листі, десь неподалік озвався соловей, гострими посвистами своєї пісні перекриваючи пташиний передзвін у старому лісі. Фіалка синіми пелюстками сміялася з трави, і я зірвала фіалку, тулячи до вуст і цілуючи, як щось найрідніше, найдорожче. В дубовому лісі було пустельно, тільки птахи та я.  («Індульгенція на безсмертя»)

Віктор Близнець (1933-1981)

У затінку, під валунцем, загледів Мишко кущик пізніх пролісків. Ніжні синьоокі первістки весни, заховались вони в холодку від сонця, обклавшись мохом. Хотів Мишко зірва­ти хоч одну квітку — не піднялась рука: такі вони чисті були й тендітні. Обкопав тріскою землю, обережно витяг пролісок з цибулькою. «Дома посаджу»,— подумав він і обліпив білі корінчики масною землею, що пахла прілим гнійком, хлібними дріжджами. ("Землянка")

    — Небом ніяк не намилуюсь,— казав батько. — Така в ньому спокійна богатирська сила. Небо й степ — для крила­тих. Для гордих людей і птахів...("Землянка")

Вовка глянув на захід, де чіткою темною лінією зламував­ся по-вечірньому блакитний степ. Там, на самому гребені, стояли купками кози, сполохані вибухом, і піджидали свого пастуха. Сонце підсвічувало їх знизу, гребінь рожево палав, і, здавалось, у рожевій заплаві, на мілководді, заснув табу­нець качок... А село! Вщерть залите голубою сутінню, немов купалось воно в тихій молочній воді. ("Землянка")

Ольга Кобилянська (1863-1942)

     

Тут панувала всюди таємна тишина. Царювала роз­кіш у вегетації, краса в барвах флори, а на горах таке багатство зелені, що якось аж пригноблювало чоловіка.

Зелено-брунатний високий по коліна мох буяв, ні­коли не тиканий, лагідними хвилями у мокрявій землі пралісу. З нього не надто густо виринали сосни, котрих вік можна було вгадати, але красу й об’єм їх годі було змалювати. Їх пишні корони пестилися з облаками й зносили над собою лиш сяйво сонця. ("Битва")

Ліс панський. Власність приватна. Тонкі ніжні берези поперепліталися з поважними дубами і ясними літніми ночами блистять, мов у срібло одягнені. Їх листя дри­жить неспокійно, а граціозні, легко повигинані пні приманюють до себе ніжністю та білістю, мов русалки. ("Земля")

Малий садок за бурдеєм стояв у самім розцвіті й дихав солодкими, сильними пахощами. Між молодечою зеленню листя визирав цвіт груші білими в’язочками, там вишень, слив, а там глибше, стикаючись уже з лісом, блідо-рожевий цвіт яблінок. Безліч бджіл вешталося воздухом, бринячи, приваблені пахощами, як і самим цвітом, всмоктувалися жадібно в ніжні білобарвні звіздки між листям і неначе впивалися їх тоненькою красою... Довкола саду й бурдея буяла грубою густою верствою зелені накраплювана білим і рожевим цвітом конюшина; а далі за нею простягалися лани збіжжя, яке легко й ритмічно колихалося під такт подихів леготу. ("Земля")

Панас Мирний (1849-1920)

Пан придержав коня і, прищуривши очі, любувався горою. Правду кажучи, було чим і полюбуватися. Сонце підбилося вже височенько... гора, укрита золотим світом, наче зачарована, стояла у тихому прозорому повітрі. З того боку від Псла легенький туман здіймався сизим димком, курився поміж деревом, з сього боку сонце прорізувало чорну тінь густого лісу, на самому шпилі - на рівній полянці -  миготіло, як на воді, сонячне сяйво. Сотні солов’їв щебетали по кущах молодого поросту, горлиці туркотали в ліщині, зозулі неугавно перекликались, перелітаючи з деревини на деревину, відкілясь здалека доносився глухий клекіт. Ліс просипався, продирав очі.  ("Голодна воля")

Ніч була тиха та ясна. На темно-синьому небі плаває ясний місяць, наче хазяїн обдивляється своє добро: заглядає в глухі кущі, під великим деревом розкидає, мов з павутини виткану, узорчату сітку, на Пслі плещеться з легенькими хвилями, хитається на їх, мов мала дитина на дощечці, а на полях, по долині, наче сніг, розсипає свій промінь білий. Хороша у таку ніч Зелена Горка: наче зачарована, спочиває вона серед того білого світу, серед срібного сяєва; нічна роса розправляє зів’яле денною спекою листя її пишної рослини і якимсь тихим шелестом сповняє спокійне повітря. А там знизу, з лук Пслових, білим курищем здіймається туман, піднімається вгору, чіпляючись за дерева, за траву і, наче білим пологом, прикриває її ноги. ("Голодна воля")

Сонце саме вступало в літню пору, ще не пекло, а тільки привітно гріло. Земля убралася в пахучу і свіжу рослину — ні листочка жовтого, ні стеблини сухої ніде не забачиш, все неначе зеленою сукнею вкрито. Дрібний спориш укрив і самий шлях, по йому невеличким рівцем пробігають тільки дві колії, а кругом поля, степи... по їх зеленій скатертині так і біга, так і грає сонячне проміння. Повітря чисте, прозоре, ні пилинки ніде, по йому плаває весіннє птаство і розсипає свою радісну пісню. Гарно у таку пору у полі, не надивишся, не надишешся. ("Голодна воля")

Усі книги можна знайти в електронному каталозі.

Євген Маланюк (1897-1968)

1 лютого — день народження українського поета, літературознавця, перекладача, чільного представника "Празької поетичної школи" Євгена Маланюка. 

"Чарівний співрозмовник, ерудит-енциклопедист, велетень духом і тілом", — так про нього відгукувалися сучасники.

Провідною темою всієї творчості Євгена Маланюка була Україна. Поету належить відома фраза, що стала афоризмом чи то пак навіть гаслом: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її поети». Аристократ і воїн за духом, він зробив перо своїм другим мечем. Його відомий вірш «Стилет чи стилос?» є символом одвічної боротьби за ідеали народу й водночас  уособленням мистецтва, гармонії, краси та музики людських почуттів. 

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко

Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.

Там дивний ліс зітхає ароматом
І весь дзвенить од гімнів п'яних птиць,
Співа трава, ніким ще не зім'ята,
І вабить сном солодких таємниць.

Там зачарують гіпнотичні кобри
Під пестощі золототілих дів...
А тут — жаха набряклий вітром обрій:
Привабить, зрадить і віддасть воді.

Та тільки тут веселий галас бою —
Розгоном бур і божевіллям хвиль.
Безмежжя! Зачарований тобою,
Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль!

                                                        30.08.1924

Відомий український письменник Іван Дзюба сказав: «Маланюкова поезія залишиться… доказом суворої сили українського слова, його здатності бути не лише мелодійним, ніжним, барвистим, гнучким, вигадливим, — ай згустком волі і думки, що концентруються в пекуче почуття».

Маланюк, Євген. Поезії / Є. Маланюк ; упоряд., авт. передм. Т. Салига. — Львів, УПІ ім. І. Федорова, 1992. — 686 с.

Маланюк, Євген. Вибрані поезії. У 12 т. Т. 1 / Є. Маланюк ; упоряд. текстів, передм. та приміт. І. В. Немченка. — Харків : Ранок, 2009. - 288 с. — (Українська муза). 

Маланюк, Євген. Поезія : посіб. для 11 кл. / Є. Маланюк ; авт.-уклад. Н. В. Кривка. — Харків : Ранок, 2001. — 179 с. — (Літ. крамниця). 

Хтось і в камені розгледить красу гір!

Коли бажання потрапити на вершину світу стає ціллю життя і затьмарює розум, перемагає… бажання, а не розсудливість. Байдуже, що ця пригода коштує багато десятків доларів і може коштувати безцінного життя. Групу веде досвідчений провідник за чітко спланованим маршрутом, задля можливості постояти кілька хвилин на найвищій точці планети, на Евересті. Але там, на висоті 8848 метрів, у розрідженому повітрі, мозок втрачатиме мільйони клітин, тіло зрадливо слабнутиме і навіть найдосвідченіші почнуть коїти помилку за помилкою. Для декого їхні помилки стануть фатальними.

Книга "У розрідженому повітрі" — персональний звіт відомого американського журналіста та альпініста Джона Кракауера про трагедію на Евересті 1996 року. Про те, що криється за «враженнями» від перебування на «вершині світу», про особисту відповідальність і трагедію цивілізованого світу.

Інше видання - книга-мандрівка "Еверест" Франсіса Санґми - написане для дітей. Тут наукові факти чергуються із захопливими міфами і легендами, а яскраві сторінки розворот за розворотом створюють цілісний погляд на найвищу гору планети.

До вашої уваги інші видання Леотеки про гірські вершини світу!

Гори Гуцульщини : путівник, який об’єднує / пер. Ю. Нестерук. — Краків, 2006. – 224 с. : фотогр., іл.

Гюґе, Дельфін. Гори / Д. Гюґе ; іл. Д. Балісевича та ін. ; пер. з фр. Х. Ромашко. — Київ : #книголав, 2019. — 78 с. : іл. — (Серія "Дитяча полиця").

Кумжа, Альгірдас. Гімалаї : щоденник однієї експедиції: Непал - Тибет квітень - травень 2004 року / А. Кумжа ; пер. з лит. О. Боднар. — 70 с. : фотогр.

Міхаліцина, Катерина. Говерла / К. Міхаліцина ; іл. С. Балух. — Харків : Крокус, 2019. - 22 с. : кол. іл. — (Серія "Цікава Україна").

Николишин, Юрій. Усе про Карпати / Ю. Николишин ; фото автора та ін. — Львів : Апріорі, 2012. - 116 с. : фотогр.

Сергій Лоскот - письменник, якому подобається писати дитячі книжки, бо там все по наївному просто та відкрито

 

14 вересня - день народження дитячого письменника Сергія Лоскота (Лоскутова). Ідея писати для дітей виникла в автора, коли він воював в АТО, тоді це йому допомагало абстрагуватися від побаченого. Сьогодні Сергій Лоскот продовжує захищати наше небо, а також збирає матеріали для майбутніх книжок. 

"Довкола мене повно цікавезних персонажів для майбутніх книжок. Отак, я буквально побачив тут головного героя своєї оповідки про Каруселя Івановича. Сюжети народжуються на рівному місці. Наприклад, тут (на лінії фронту) поруч із нами бігають миші. Вони не бояться людей. Але одного разу прибіг кіт і всіх мишей з’їв. А ось іншим разом наші сусіди дикі зайці так шаліли, ніби гуляли весілля. Хіба ж не початок для казок? Усі ці матеріали я збираю, нотую в телефон або надиктовую."

Загалом з-під пера Сергія вже вийшло майже з десяток видань. А саме: «Великі собаки бояться маленьких дівчаток», яка потрапила в десятку найкращих книжок на «BBC», серія про відьму Кукарачу - «Хлопчик і відьма», «Поганий день і веснянки», «Кукарача і Зубна фея», а також «Жаринка, що стала зорею», «Сім казок Закрученого хвостика» шрифтом Брайля для дітей з вадами зору, «Таємне завдання капітана Кепа», «Чубзики» (особливістю цієї книжки є те, що всі ілюстрації автор малював сам від руки).

За словами автора, ці книжечки розраховані на дітей від двох років. До речі, деякі з них видані іншими мовами за кордоном. Також триває робота над книжками для підлітків.

Про війну: 

"Я не хочу писати про війну. І тоді (у 2014 році), і тепер. Писати про війну важко. І хтозна, скільки часу повинно минути, аби серце не стискалося про від трагічних спогадів. Колись я поцікавився у близького друга, який живе в Ізраїлі, як він говорить з дітьми про війну. Виявилося, що на рівні казкових оповідок. Події транслюють на прикладі війни між двома королівствами, добрим і поганим. Цей прийом є в моїй повісті «Чубзики»."

 Про наслідки війни і безпеку дітей:

"Надзвичайно важливо вже тепер думати про тривалі наслідки війни. Дбайте про безпеку дітей. Говоріть з ними про це! Особливо актуальні питання мінної безпеки. Допитливі діточки люблять чіпати різне залізяччя чи лазити у сховки. Нам, дитячим авторам і авторкам, потрібно через тексти попереджати про небезпеку сторонніх предметів. Закликаю колег до цього!"

Наведені цитати взято з інтерв'ю зі Сергієм Лоскотом.

Більше про письменника Сергій Лоскот: кожній дитині потрібна тварина

Фото ілюстрацій книжок Сергія Лоскота

«Великі собаки бояться маленьких дівчаток» - ця книжка про дуже примітну дівчинку Риську. Неслухняні ручки та ніжки допомогли дитині перетворити похмурого собаку Чу на талановитого художника, який вміє малювати хмарки. І навіть суворі мама та тато не змогли встояти перед чарівністю нової подружки своєї дочки.

«Таємне завдання капітана Кепа» - бувалий у бувальцях, суворий морський капітан Кеп отримує таємничого листа. Виявляється, він мусить врятувати мешканців країни Щастя, у яких викрали рубінове серце. Нібито саме ця коштовність є запорукою безхмарного життя містян. Героїчний самітник приймає виклик. Йому доведеться розплутати клубок таємниць та загадок, а заодно він розкриває секрет власного щастя. Ілюстрації Віталія Бугари.

«Жаринка, що стала зорею» - у пічці маленького будиночка великої-превеликої родини жила жаринка. Хоч була вона крихітною, та мала велику мрію. Якось напередодні Різдва піч і вогонь засперечалися, хто з них найголовніший. У розмову втрутилися всі жаринки та вуглики. І тільки наша крихітка глибоко вдихнула і... Знаєте ж, що відбувається з мріями в чарівну ніч Різдва?

Ілюстратор  - Анастасія Шигаєва.

Усі дитячі книжки – і для дітей, і для батьків! (Оксана Лущевська)

Сьогодні у нашій рубриці #книжковий_промокод — відома черкаська письменниця й перекладачка Оксана Лущевська, яка нині мешкає й працює в США. Дитячі книжки Оксани Лущевської неодноразово входили в короткі списки конкурсів «Книга року BBC», «ЛітАкцент року» та високо оцінювалися експертами Простору української дитячої книги «БараБука». Авторка активно спілкується з читачами в українських школах і бібліотеках як по скайпу, так і під час відвідування України.

У Леотеці є чимало книг Оксани Лущевської ➡ (електронний каталог). Тож пропонуємо знайомство з деякими виданнями, які наша книгозбірня отримала за програмою від Український інститут книги.

«СЕМ, БЕЗ ПРОБЛЕМ» – ця книга є чудовим поєднанням серйозної та складної теми і веселої манери оповіді, гарного гумору й легкого настрою. Головний герой — хлопчик Семен — мріє бути бальником, і йому це добре вдається. Але його батько вважає бальні танці не достатньо мужнім заняттям, тож віддає сина на боротьбу. Із цього починається історія з труднощами, переживаннями, жагою мети і між цим усім ще й першою симпатією…

«101 МАЯК» (у співавторстві Дзмітрия Бандаренка). Уява та мрії – найкращі супутники сну. Образ маяка – це символ безпеки та надії, це ланцюжок, що з’єднує нас із домівкою. Блукаючи у фантазійних сновидіннях, головний герой книжки Захар зупиняється біля маяка. Точніше, біля 101 маяка, які придумали автори книжки (хоча художниця Оксана Драчковська, щоб усіх заплутати, намалювала їх силу-силенну))). Коли тато приходить до Захара, то бачить, що син не спить, і пропонує перевірений метод. Як ви уже зрозуміли, це лічба.

«ПОРИ РОКУ» - спекотне сонце та пікнік у парку, а тоді дощ і темні хмари? Льодяні бурульки та збір урожаю? Так, все правильно! Це подорож Леся, Елі та їхнього котика Ельфа порами року. У кожній на них чекають веселі пригоди! Дитина дізнається чим характерний кожен місяць, пограється в цікаву забаву, потренує кмітливість, ознайомиться з властивостями предметів завдяки загадкам, погортає яскраві, добрі й насичені ілюстрації.

«ДИТЯЧИЙ САДОК» - Що таке дитячий садочок? Це найкращі друзі, найдобріша вихователька і найвеселіші пригоди. Саме тому мавпочка Рузя обожнює сюди ходити. Адже у садку є стільки цікавих занять! Спроектувати літак чи сходити у ляльковий театр? Ліпити з пластиліну і пити найсмачніше какао? Це все можна у дитячому садку!

Більше про письменницю:

Оксана Лущевська Офіційна сторінка

методико-бібліографічний покажчик на сайті бібліотеки «Сем, без проблем» Оксана Лущевська 

Звідки прийшли туконі?

Оксана Була — відома українська художниця-ілюстраторка, авторка хендмейд брендів ©Tukoni та ©OOMISEH glass jewelry.

Народилася 16 червня 1989 року у Львові. Закінчила Львівську національну академію мистецтв за спеціальністю художнє скло. Займається ілюстрацією, дизайном, є учасницею українських і міжнародних виставок. У 2016 році започаткувала серію авторських книжок-картинок про лісових мешканців  — «Зубр шукає гніздо» і «Ведмідь не хоче спати». У 2018 році вийшли ще дві книжки: «Туконі — мешканець лісу» та «День народження ялинки».

У 2016 році Оксана Була проілюструвала книжку «Хто росте у парку» Катерини Міхаліциної, яка увійшла до престижного каталогу в галузі міжнародної дитячої і підліткової книги «Білі круки» («The White Ravens 2016»). Гарним продовженням першої книжки стала друга  — «Хто росте в саду» (2017). 

Оксана Була створила чудові ілюстрації до видань інших українських авторів: Галини Кирпи "Мій тато став зіркою" (2015), Галини Ткачук "Гойдалка під кленом" (2016), Оксани Лущевської "З води у воду" (2017). Усі книги є в нашій Леотеці)

Думки й цитати художниці про книги, природу, туконі і, звичайно, про малювання:

Я завжди вигадувала якісь історії, багато малювала, щось писала. Спостерігала за природою, ліс і його мешканці, гори, птахи — все це завжди цікавило мене. І звідкись звідти поступово прийшли туконі.

Усі ілюстрації починалися з олівцевих ескізів. Олівець взагалі – така класна штука, що коли переходиш до кольору, з ним дуже не хочеться прощатися. Дуже сподіваюся колись знайти консенсус. Хоч прив’язка до певних матеріалів надзвичайно небезпечна і може шкодити художнику.

Хороша дитяча книжка не розповідає сама, в ній читач знаходить історію самостійно, стільки її рівнів і напрямів, скільки забажає.

Для дитячої книжки вкрай необхідно подати максимум простору для уяви маленького читача. З роками здатність фантазувати піддається заціпенінню і грузне в поняттях правильно/неправильно/а що люди подумають. Тож внутрішній світ треба укріпляти змолоду.

Я гадаю що книжка-картинка – це справжнє диво! Я не мислю книжку-картинку як жанр суто для маленьких дітей.
У книжці-картинці головним інструментом розкриття історії є зображення. Текст покликаний доповнити малюнки. Якщо вилучити його й читати окремо від малюнків — історія не буде зрозумілою.
У книжці-картинці історія не вміщена в букви і до кінця не розкрита в зображенні, вона формується в уяві читача. І цим книжка-картинка цінна, як найдосконаліший інструмент оповідання небуквальних історій.

Це справжня біда, коли ти зібрався намалювати слона, а тоді зробив пляму, і вона видається непорушно прекрасною. У такому випадку можна залишитись ні з чим. Або замучити зображення. Що гірше, я навіть не знаю. Я дуже захоплююся ілюстраторами, яким вдається примирити фігуративне і експресивне.

Джерела:

Малюнок також може мати голос / Оксана Була ; розмовляла Х. Содомора // Кана. - 2018. - № 10. - С. 38-41.

Вікіцитати Оксани Були

15 лютого - Міжнародний день онкохворої дитини

Тему, яку зачіпають у цих книгах, воліють краще не згадувати. Але писати про неї треба, і добре, що пишуть. Для когось - це просто необхідно…

Сьогодні - Міжнародний день дітей, хворих на рак (International Childhood Cancer Day). Небайдужі люди намагаються привернути нашу увагу до проблем дитячої онкології. Це не день відчаю, а свято перемоги дітей, лікарів, родичів хворих і всіх, хто не байдужий до чужого горя. Це день суспільної підтримки та допомоги тим, хто цього потребує.

Чи не першою книгою в бібліотеці, яка підняла тему дитячої онкології, була «Оскар і Рожева пані» французького письменника і драматурга Еріка-Емманюеля Шмітта (Видавництво «Кальварія» 2006). Потім з’явилися інші видання: «Шапочка і кит» Катерини Бабкіної (Видавництво Старого Лева, 2015), «Провина зірок» Джона Гріна (Видавнича група КМ-БУКС, 2016), «Як Мартуся захворіла на лейкемію» Наталії Борисенко (Чорні вівці, 2018).

Важливо пам’ятати, що дитячий рак можна подолати, і що кожен маленький пацієнт має право на найкраще та своєчасне лікування й догляд.

 

"Книжка, як матеріальна платформа, яка творить нові досвіди та змінює установки", – Аліна Штефан

 

"Щоб цікаво розповісти про науку – без літератури не обійтися", – переконана письменниця, журналістка, книжкова оглядачка Аліна Штефан, яка сьогодні 10 лютого святкує День народження. 

За фахом Аліна Штефан є лікар, медична генетикиня, а ще викладачка молекулярно-генетичної діагностики для дорослих, а також природничих наук для дітей. Власне це і стало однією з причин, чому авторка написала «Літо довжиною у ДНК».

Про цю та інші книги письменниці, які можна почитати в бібліотеці - в нашому стислому огляді))

Отже, повість «Літо довжиною у ДНК» про історію та останні відкриття в галузі біотехнологій. Книга містить безліч цікавого тексту та цілком зрозумілі малюнки та схеми, які можуть легко замінити нудний урок з біології. Виділені в тексті слова мають відповідники мовою світової науки. Школярі можуть гуглити ці значення або звертатися до статей із джерел, розміщених на початку книги. На останніх сторінках уміщено цікаві фотоматеріали. 

Продовженням біологічної тематики є книга "Лу-ветеринарка" про одинадцятирічну дівчинку Луїзу або просто Лу, яка дуже цікавиться тваринами. Вона мріє колись зібрати на якомусь острові свій зоопарк, як натураліст Джеральд Даррелл і написати багато книжок, як найвідоміших ветеринар світу Джеймс Герріот. А сьогодні вона наполегливо вивчає усе про тварин, малює їх і веде свій блог @Lu_Animalius. Удома вона має песика Шерлока, шиншилу, равликів, щура та паличників.

Купу цікавої інформації зі світу тварин можна почерпнути з книжки «Шафа під сливою». Сюжет дуже незвичайний: подорожі-метаморфози двох дівчат, які стають то пінгвінами, то коником і жабкою, а то й зовсім дивовижними предметами. Поштовхом до нових пригод слугують спонтанні думки героїнь, тому логіка сюжету дуже незбагненна. Чого тільки вартують: карколомні спуски бобслейною трасою, фехтування, байкджоринг і польоти на дирижаблі. Ця книжка - це цікавий мікс гарно намальованого комікса, енциклопедії і пригодницького фентезі.

Захоплива, сповнена пригод є повість-фентезі "Реальність Барґеста". Одна з трьох сестер знаходить і приносить додому книгу-перевертня, що викрадає наймолодшу сестричку і забирає її в Реальність Барґеста – світ штучно синтезованих уявних, міфічних та казкових істот. Дівчинка і її найстарша сестра разом з друзями вирушають в Реальність Барґеста, щоб урятувати свою сестричку Малу і весь казковий світ.

Деякі казки й оповідання Аліни Штефан увійшли до збірок : "Коли сніг пахне мандаринками", "Казки під ялинку", "Дереза", "Хто творить Різдво", "Котигорошка. Заплутані казки".

Про письменницю читайте:

Відповідають автор(к)и. Аліна Штефан

Штефан Аліна

Неймовірна історія під різдвяну ялинку! Том Флетчер. РІЗДВОЗАВР

Хлопчик Вільям Трандл на Різдво отримує несподіваний, незвичайний, просто фантастичний подарунок – живого ДИНОЗАВРА. Ні, не так! РІЗДВОЗАВРА!!! 

Саме так! Адже цей малюк вилупився із прадавнього яйця напередодні самого Різдва, і не де-небудь, а на Північному полюсі, у володіннях самого Санти! 

Добра історія про те, як здійснюються найсміливіші мрії: самотнє хлопча отримує вірного друга-динозавра, Різдвозавр по-справжньому літає, а ще… друзів не оминають СТРАШЕННО цікаві пригоди. Адже потрібно: врятувати Різдво, допомогти Санті вчасно доставити подарунки малечі, вирушити у казкову екскурсію на Північний полюс, розгадати таємницю Зимової Відьми, а ще – провчити усіляких там поганців, що зазіхають на ВЕЛИКЕ СВЯТО.

Історію про Різдвозавра написав для малечі британський письменник і музикант Том Флетчер ще у далекому 2006-му, а проте й сьогодні - це найдивовижніша різдвяна історія! 

Запрошуємо до читання!

Надійка Гербіш

12 грудня - день народження Надійки Гербіш - письменниці, перекладачки, журналістки, авторки низки книжок для дорослих й дітей: «Теплі історії до кави», «Мене звати Мар’ям», «Одного разу на Різдво», «Мандрівки з Чарівним Атласом: Венеція», «Мандрівки з Чарівним Атласом: Гринвіч», «Пуанти для Анни», «Пригоди у весняному саду» та інші. Деякі книги стали українськими бестселерами й були відзначені національними та міжнародною нагородами. Історії Надійки Гербіш чуттєві та щирі, вони вчать любові, співпереживанню, підтримці близьких та рідних.

Надійка Гербіш має чимало улюблених справ: цікавиться музикою та фотографією, є блогеркою, пригодошукачкою та мандрівницею, а ще вперто вірить у дива)).

Заходьте до Леотеки!

З днем народження, Галина Крук!

Львівська письменниця, перекладачка Галина КРУК сьогодні святкує День народження. Гадаємо, що найкращим подарунком для іменинниці є вдячні читачі. Бажаємо, щоб їх було багацько!!! 

Хоча Галина Крук має репутацію «дорослої» авторки, попри те, полюбляє писати бешкетні, грайливі, кмітливі віршики та історії для дітлахів, які весело читаються й легко запам’ятовуються.

Яскравим прикладом цьому є збірки у фонді нашої Леотеки: «Раз овечка, два овечка» (видавництво Vivat) та «Українсько-англійська абетка» (видавництво Фонтан казок).

З цими книжками діти у грайливі формі вивчають літери англійського алфавіту, навчаються лічбі. Віршики мають логопедичний ефект, їх легко запам’ятати, а яскраві ілюстрації талановитих художниць допомагають ще краще розкрити їхній зміст та настрій.

ДЕ ЧАРІВНА ВІВЧАРІВНА?
Де вервечка гір нерівна,
Пасла вівці вівчарівна.
Раз овечка, два овечка,
Десь там третя недалечко.
Он четверта із дзвіночком,
П’ята снідає віночком.
Шоста – шусть у кущ шипшини.
Сьома смикає:
- Ходи-но!
- До води мене веди,
- Я не можу без води!
Восьма п’є узвар із глека,
А дев’ята вже далеко!
Треба бігти завертати…
Може, бачив хтось десяту?
А десята тишком-нишком
Зазирає в нашу книжку:
Чи не тут, бува чарівна,
як царівна, вівчарівна?

Правда, дуже потішний?

Про письменницю читайте на нашому сайті у рубриці "Львівські письменники дітям" https://cutt.ly/HT7E7XD

Юрій Нікітінський

Юрій Нікітінський!

Секретне ім’я: М’ятний Юрася із Вовкою, який осідлав бомбу.

Суперсила: іронія та любов до музики!

Кредо: пишу так, щоб самому було цікаво!

Дата народження: 26 листопада 1970 року.

Самоіронічний: - Є дитячі письменники красиві, веселі, а є я - Юрій Нікітінський!

А, якщо, серйозно))

Сьогодні день народження у крутезного письменника - Юрія Нікітінського, автора супер класних книжок для дітей: "Вовчик, який осідлав бомбу", "Будинок двірників", "Міцна дружба Дімона", " В океані", "Про Юлю і Юру", "Страшенно-хуліганська книжка"(у співавторстві з В. Кириченком), "Діди Морози цілий рік", " І прийшли пінгвіни...", «Дивні пригоди (не)дивної вчительки», "Таємниця викраденого горщика"," Таємниця старої пекарні", "Петрик і Чорна Рука", "Життя та зазвичайні пригоди Тамарочки Павлівни", "Дівчатка, які в мене закохані".

Вітаємо нашого улюбленого письменника зі святом й бажаємо йому натхнення у житті й творчості!

Фото використано із Facebook сторінки автора))

              

                         

                  

Запрошуємо до Леотеки!