Якщо мене будь-хто cпитає:
«Яка вона – Японії душа?»,
Скажу, що схожа
На квітучих вишень в ранкових горах
Ніжний аромат!
(Мотоорі Норінаґа)
2017 рік оголошено Роком Японії в Україні. Культура, історія, традиції цієї країни надзвичайно цікаві, а японська література є оригінальною і самобутньою. Чи не вперше український читач мав змогу познайомитись із японською літературою у 20-30-х роках 20 ст. Пізніше, 1967 року Іван Дзюб для журналу «Всесвіт» зробив переклад українською мовою оповідання «Звір» Ое Кендзабуро, відтоді чимраз частіше з’являються переклади японської літератури з мови оригіналу. Хто ж вони, українські перекладачі-японісти? Давайте познайомимось з ними. А розпочну свою розповідь із...
Іван Дзюб
Іван Петрович Дзюб (нар. 1934 р.) — український фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук (1978), член Національної спілки письменників України, Лауреат премії імені Максима Рильського, професійний перекладач-японіст, який вивчив мову та ієрогліфіку самотужки. Саме завдяки йому україномовний читач має можливість познайомитися з класичною, і не тільки, японською літературою: Кавабата Ясунарі, Акутагава Рюноске, Абе Кобо, Ое Кендзабуро, Сосекі Нацуме, Моріо Кіта – далеко не повний переклад японських класиків, котрі завдяки йому отримали путівку в Україну. «Останні десятиліття я буквально живу японською мовою. Я перечитав і переклав безліч текстів. Вільно читаю багатьма європейськими мовами, знання мов дуже допомагали мені в роботі, на наукових конференціях», - поділився в одному інтерв’ю Іван Дзюб. 2006 року перекладача Івана Дзюбу нагороджено японським орденом Вранішнього Сонця та Золотих Променів з Розеткою за популяризацію японської культури в Україні.
Книги японських авторів у перекладі Івана
Іссумбосі : казка / пер. з яп. І. Дзюб. - Київ : Веселка, 1984. – 24 с. : іл.
Кавабата, Ясунарі. Країна снігу. Тисяча журавлів : повісті / Я. Кавабата ; пер. з яп. І. Дзюб. - 2-е вид. – Київ : Основи, 2000. – 262 с. - (Зарубіжна класика).
Кацумото, Саотоме. Клятва : оповід. / С. Кацумото ; пер. з яп. І. Дзюб. - Київ : Веселка, 1978. - 228 с. : іл.
Кобо, Абе. Жінка в пісках : роман / А. Кобо ; пер. з яп., післямова І. Дзюби. - 2-ге вид. - Київ : Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2004. - 190 с. - (Зарубіжна класика).
Кобо, Абе. Спалена карта : роман / А. Кобо ; пер. з яп. І. Дзюб. - Київ : Молодь, 1969. - 205 с.
Момотаро : японські народні казки / з яп. пер. І. Дзюб ; за ред. І. Малковича ; худож. В. Гаркуша. - 2-ге вид., доп. - Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. - 41 с. : іл.
Муракамі, Харукі. 1Q84 : роман. Кн. 1 / Х. Муракамі ; пер. з яп. І. Дзюб ; худож.-оформл. Є. В. Вдовиченко. - Харків : Фоліо, 2012.
Муракамі, Харукі. 1Q84 : роман. Кн. 2 / Х. Муракамі ; пер. з яп. І. Дзюб ; худож.-оформл. Є. В. Вдовиченко. - Харків : Фоліо, 2012. - 447 с.
Муракамі, Харукі. 1Q84 : роман. Кн. 3 / Х. Муракамі ; пер. з яп. І. Дзюб ; худож.-оформл. О. М. Артеменко. - Харків : Фоліо, 2012. - 543 с.
Муракамі, Харукі. Погоня за вівцею : роман / Х. Муракамі ; пер. з яп. І. Дзюб. - Харків : Фоліо, 2012. - 318 с. - (Література).
Муракамі, Харукі. Танцюй, танцюй, танцюй : роман : у двох томах. Т. 1 / Х. Муракамі ; пер. з яп. І. П. Дзюб. - Харків : Фоліо, 2005. - 350 с. - (Література).
Муракамі, Харукі. Танцюй, танцюй, танцюй : роман : у двох томах. Т. 2 / Х. Муракамі ; пер. з яп. І. П. Дзюб. - Харків : Фоліо, 2005. - 319 с. - (Література).
Ігор Дубінський
Культура Сходу, особливо Японії, — це культура тіні, мистецтво недомовленого, вміння рядком, порухом пензля, пелюсткою квітки навіяти незглибимі почуття. І хоч нам, європейцям, навряд чи осягнути ту безодню, вона непереборно вабить принаймні зазирнути в неї.
І. Дубінський
Ігор Михайлович Дубінський (нар. 1956 р.) — перекладач японської мови. За освітою інженер, працював у Київському політехнічному інституті. Інтерес до японської літератури, як і до решти аспектів японознавства, виник у процесі вивчення японської мови у 1977—1980 роках. Його переклади друкувалися в середині 80-х та на початку 90-х у часописі «Всесвіт», нині ж переклади Ігоря Дубінського можна знайти винятково на власному сайті (http://dubinskyi.narod.ru). У доробку перекладача твори Місіми Юкіо, Ое Кендзабуро (роман «Історія М/Т і лісового дива» у журналі «Всесвіт, №11-12, 1989), Кендзі Міядзави, Сін’їті Хосі, Дзюньїтіро Танідзакі.
Книгу японського автора Кендзі Міядзава у перекладі Ігоря Дубінського читайте у бібліотеці
Ресторан, де виконують побажання : казки / Кендзі Міядзава ; пер. з яп. Ігоря Дубінського ; іл. Н. Єфімової, М. Євшина. — Львів : Кальварія, 2016. — 96 с.
Казки класика японської літератури Кендзі Міядзава (1896–1933), одного із найбільш читаних і найулюбленіших авторів сучасної Японії, написані для своїх учнів, щоб допомогти їм краще зрозуміти довкілля.
Про геологію та астрономію, тварин і рослини, про містичних істот і духів. В тих історіях із котячими канцеляріями, суперечками між лісовим котом і жолудями, тюльпанами-чародіями і Хованчиком причаїлися глибока і зворушлива розповідь про дружбу і подвиг, світлий і загадковий світ, де дихають і розмовляють одне з одним вітер, зірки та каміння— світ, сповнений життя і щастя.
Іван Бондаренко
Іван Петрович Бондаренко (нар. 1955 р.) - лінгвіст, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри китайської та японської філологій Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Закінчив Ленінградський державний університет, аспірантуру і докторантуру Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Автор понад 120 опублікованих праць, серед яких наукові статті, навчальні посібники, підручники, монографії («Російська мова японських мореплавців XVIII століття», 1996; «Російсько-японські мовні взаємозв'язки XVIII століття», 2000), а також співавтор (разом з Хіно Такао) перших вітчизняних українсько-японських та японсько-українських словників. Довгий час жив і працював у Японії, займаючи посаду професора факультету міжнародної культури університету Тенрі, місто Нара – одного з найстаріших і найкращих лінгвістичних університетів країни.
Іван Бондаренко переклав українською велику кількість японських віршів: танка, ренга, хайку. У 2002 р. вийшла друком «Антологія японської поезії. Хайку XVII – XX ст.», а 2004 року «Антологія японської класичної поезії. Танка, ренга VIII – XV ст.». Обидві книги двомовні – вірші подані японською та українською. Вагомий здобуток науковця –
монографія «Розкоші і злидні японської поезії: японська класична поезія в контексті світової та української літератури» (2010). Як пояснює автор, під «розкошами» слід розуміти неперевершену ліричність і надзвичайно глибокий філософський зміст японської поезії, а під «злиднями» – відносну бідність її жанрової палітри, обмежену кількість притаманних їй строфічних форм і виняткову лаконічність найпоширеніших із них – танка і хайку.
Що можна почитати у бібліотеці
Бондаренко, Іван. Жага кохання : на обширах світового письменства : японська жіноча поезія (IV-XIII ст.) : [вступна стаття про творчий внесок японських жінок-поетів та переклади кількох уславлених поетів] / І. Бондаренко // Дзвін. - 2016. - № 5. - С. 205-221.
Бондаренко, Іван. Українсько-японський словник / І. П. Бондаренко, Такао Хіно. - Київ : Альтернативи, 1997. - 254 с. - Бібліогр.: с. 254.
Коник, Равлик і Зозуля : яп. поети-класики - дітям : [збірка] / Б. Мацуо, Б. Йоса, І. Кобаясі, С. Масаока ; пер. з яп. І. Бондаренко. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2011. - 130 с.
Стежками Басьо / автор тексту і фотогр. Г. Шевцова ; пер. з яп. І. Бондаренко. -Київ : Грані - Т, 2007. - 96 с.
Федоришин Мирон
Мирон Семенович Федоришин (нар. 1944 р.) — український мовознавець, сходознавець, перекладач з японської, англійської, французької мов, кавалер Ордена Вранішнього Сонця (2012р.). Працює доцентом кафедри іноземних мов Національного університету «Львівська політехніка». М. Федоришин є співавтор першого підручника японської мови в українському перекладі «Minna no Nihongo» (Японська мова для всіх), автор методичного посібника з основ японського письма «Українська транскрипція японської мови», укладач «Базового японсько-українського словника ієроґліфів: дзьойокандзіхьо» (методичний посібник для студентів), «Практикума з основ японської мови» (практичні завдання з розвитку навичок усного мовлення японською мовою для студентів усіх спеціальностей).
Серед перекладів Мирона Федоришина з японської - поезія Мацуо Басьо, Йоса Бусон, Кобаясі Ісса, Акіко Йосано, Ісікава Такубоку, проза Кавабати Ясунарі, Нацуме Сосекі, Санеацу Мусянокодзі, Еґуті Кан, Кікуті Хіросі та ін.
Ознайомитися з японським фольклором у перекладі Мирона Федоришина можна у бібліотеці
Мудрість народна : японські прислів'я та приказки / упоряд. І. Чирка ; пер. з яп. М. Федоришин ; худож. Б. Р. Пікулицький. - Київ : Дніпро, 1989. - 191 с. : іл.
Геннадій Турков
Геннадій Леонідович Турков (нар. 1945 р.) - український поет і перекладач поезії з японської, китайської, російської, англійської мов. Українську поезію перекладає мовою есперанто. Закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Слухав лекції з давньояпонської мови і літератури в Далекосхідному університеті м. Владивосток. Давньокитайську мову вивчав самотужки. Добірки його перекладів друкувались у журналах «Всесвіт», «Основа», «Далекосхідна хвиля». З японської переклав Басьо, Бусон, Йосано Акіко, Вакаяма Бокусуй, роман Акутаґави Рюноске «Расьомон» у співавторстві з Іваном Дзюбою.
Японську поезію у перекладі Геннадія Туркова читайте у бібліотеці
Ісікава, Такубоку. Лірика / Хадзіме ; пер. з яп. та передм. Г. Туркова. - Київ : Котигорошко, 1994. - 104 с. - (Шкільна бібліотека).
Турков, Геннадій. Земля далекосхідна : [добірка віршів] / Г. Турков // Дзвін. - 2011. - № 2. - С. 10-12.
Пропоную детальніше переглянути і ознайомитися із творчим доробком українських перекладачів-японістів.
У цієї скульптури є реальний прототип - Кіндзіро Ніномія - відомий японський вчений, поет, просвітитель, філософ, агроном, засновник першого кредитного товариства кінця епохи Едо (19 ст.). Хлопчик з хмизом і книгою - японський символ працьовитості і прагнення до знань. У Японії є дуже багато скульптур Кіндзіро, які м'яко натякають, що будь-хто може стати відомим, успішним і багатим, якщо читатиме.
Сучасна читацька Японія - це розгалужена мережа публічних, університетських, спеціалізованих та шкільних бібліотек. На початку 90-х р.р. їх налічувалося близько 44, 7 тисяч. Цікавою особливістю в бібліотечній практиці є створення маленьких бунко, приватних дитячих бібліотек, які можна розмістити будь-де: у звичайному будинку, храмі, стоматологічній клініці, у куточку супермаркету. Для бунко характерна одна закономірність - їх легко створити, і так само швидко вони можуть зникнути. 
У Японії читають не тільки у бібліотеках, серед дорослих є чимало таких, які полюбляють цікаво провести час із книгою у кафе. Останнім часом, у Японії стали з'являтися і користуватися популярністю "ехон-кафе" ("ехон" - книжка-картинка). Одне з таких кафе знаходиться в Токіо - Cafe See More Glass. В меню є чай, кава, десерти, декілька нехитрих обідніх страв та близько 2500 книг. Читання - є хорошим відпочинком після важкого робочого дня.
Подібне за своїм призначенням і не менш популярним є манґа-кафе, де можна почитати манґу (різновид японських коміксів), відпочити, і навіть заночувати у спеціальних кабінках. Відвідувачі кафе оплачують час перебування, їм надається доступ до Інтернету, відеоігор, тут можна перекусити та прийняти душ. У деяких "кафе" обладнані дитячі кімнати, де мама може залишити дитину на певний час, допоки сама читатиме манґу.
Манґаманія в Японії набула надзвичайно великих розмірів. Комікси читають усі – чоловіки і жінки, школярі і студенти, клерки і професори. У Кіото, колишній столиці Японії засновано Міжнародний Музей Манґи (2006). У збірці музею налічується більше 200 тисяч примірників коміксів. Окрім читання, в музеї можна взяти участь у різноманітних заходах, а для дітей проводять заняття із малювання манґи.
