четвер, 1 червня 2023 р.

А зараз літо... Дивовижна казка!

Друзі! А які у вас читацькі плани на літо? (окрім, звичайно, літератури із шкільної програми))
Пропонуємо вам добірку книг, з якими ваш літній відпочинок стане просто незабутнім! Тут є все: і жваві діалоги, і незвичайні герої, і смішні історії.
Отож, гайда до Леотеки за веселими пригодами!



пʼятниця, 12 травня 2023 р.

Не просто мама...

Виховання дитини - не приємна забава,
 а робота, в яку потрібно
 вкласти зусилля безсонних ночей,
 капітал тяжких переживань
 і безліч роздумів... 
 (Януш Корчак)

В прийдешню неділю будемо вітати наших любих матусь із Днем матері!

«Не просто мама…» - так називається віртуальна виставка, присвячена відомим матерям та їх не менш відомим дітям, які завдяки своїй невтомній праці й таланту так багато зробили для України й українців: 
Софія Шептицька - Андрей Шептицький; 
Олена Пчілка - Леся Українка; 
Христина Алчевська - Христина Алчевська-молодша; 
Софія Старицька - Людмила Старицька-Черняхівська; 
Тетяна Яблонська - Гаяне Атаян; 
Ліна Костенко - Оксана Пахльовська.
Скільки любові, вдячності, поваги й теплоти відчувається в листах, спогадах, інтерв’ю відомих українців до своїх любих матусь. Ці матері не просто дали життя, вони були для своїх дітей добрим прикладом, хорошими вихователями, наставниками і друзями.

Не забудьте і ви привітати своїх найдорожчих із святом!




пʼятниця, 21 квітня 2023 р.

Вона як троянда - ніжна і колюча! (за романом Ш. Бронте "Джейн Ейр")


Сьогодні, 21 квітня, минає 207 років з дня народження Шарлотти Бронте (1816-1855) – англійської письменниці вікторіанської доби, відомої своїм неперевершеним романом "Джейн Ейр"

Багато епізодів роману засновані на особистому досвіді авторки, тому "Джейн Ейр" можна вважати частково автобіографічним твором. Роман став справжнім викликом для того часу, адже письменниці вдалося створити надзвичайно сміливий образ молодої дівчини, котра попри всі життєві труднощі і негаразди зуміла зберегти власну гідність й внутрішню незалежність. 

Чим ще зачаровує роман "Джейн Ейр"? Насамперед, силою справжнього кохання, якому під силу усі життєві випробування!
 
Відразу ж після публікації 1847 року, книга заслужила любов читачів і гарні відгуки критиків. Роман перекладено багатьма європейськими мовами. Перший переклад українською здійснив Михайло Рудницький, твір був опублікований у Львові 1902 року під назвою «Ідеалістка». 
Роман "Джейн Ейр" є настільки популярним, що його екранізували 9 разів. Перший фільм вийшов на екрани 1934 року, остання версія - у 2011 році. 

Цитати з книги

1. Життя надто коротке, і не варто витрачати його на те, щоб плекати в душі ворожнечу або запам'ятовувати образи.
2. Іноді одне слово може прозвучати тепліше, ніж багато слів.
3. Страшіться жалю… Жалі отруюють життя.
4. Коли ти не знаєш, чим заповнити день, поділи його на частини, кожну частину займи чимось, не сиди без діла і чверті години, десяти хвилин, п'яти хвилин, користуйся кожною миттю, роби намічене тобою методично, з суворою постійністю, - і день пройде так швидко, що ти не помітиш, як він скінчився. І ти не залежатимеш ні від кого і чекатимеш, щоб тобі допомогли провести час. Тобі не доведеться шукати ні суспільства, ні розмов, ні співчуття, ні підтримки – словом, ти житимеш, як має жити незалежна істота.
5. Золото не потребує позолоти.
6. Поважай себе настільки, щоб не віддавати всіх сил душі і серця тому, кому вони не потрібні і в кому це викликало б тільки зневагу.
7. Від чоловіків вимагається тільки одне – сила і рішучість.
8. Бути разом означає відчувати себе так само невимушено, як на самоті, і так само весело, як у суспільстві.
9. Я любила його дуже сильно  сильніше, ніж могла висловити, сильніше, ніж можна висловити словами.
10. Його присутність у кімнаті зігрівала мене більше, ніж найяскравіший вогонь.

Перу Шарлотти Бронте належать ще інші романи: "Вільєтт", "Шерлі", "Учитель". Вони приваблюють своєрідною художньою майстерностю – поєднанням реалістичного початку з романтичною традицією. Герої наділені твердими моральними принципами, сильними пристрастями, відвагою та сміливістю.

Видання Шарлотти Бронте, які можна почитати в Леотеці:

Бронте, Шарлотта. Джен Ейр : роман / Ш. Бронте ; пер. з  англ. П. Соколовського ; Т.  Денисової ; худож-оформл. Б. Бублик. - Харків : Фоліо, 2004. - 479 с. : іл. - (Бібліотека світової літератури).

Бронте, Шарлотта. Джейн Ейр / Ш. Бронте ; переказ Дж. Тавнер ; іл. В. Любах ; пер. з англ. І. Бондаренко. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2014. - 63 с.: іл. - (Час читати).
Бронте, Шарлотта. Учитель / Ш. Бронте ; пер. з англ. І. Бондаренко ; іл. Дж. Д. Леслі. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2016. - 335 с. : іл. - (Світовид: бібліотека світової літератури для дітей у 100 томах).


Видання про Шарлотту Бронте


Лис, Володимир. Про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Маґеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте / В. Лис ; худож. С. Сова. - Київ : Грані-Т, 2008. - 136 с. : іл. - (Життя видатних дітей).

Сестри Шарлотта Бронте (1816-1855), Емілі Бронте (1818-1848), Енн (Анна) Бронте (1820-1849) - унікальне явище не лише англійської, а й світової літератури. Всі троє сестер Бронте, хоч прожили небагато, написали видатні твори, стали класика­ми. Їхні романи, зокрема «Джен Ейр», «Шерлі», «Віллет» Шарлотти Бронте, «Грозовий перевал» Емілі Бронте, «Агнес Ґрей» і «Незнайомка з Вайлдфелл-Голлу» Енн Бронте ввійшли до золотого фонду красного пись­менства. Вони перекладені багатьма мовами, ними зачитуються у Європі (зокрема, в Україні), Америці, на інших континентах. Образи їхніх непокірних, гор­дих, таємничих і вразливих героїнь хвилюють читачів і нині.

Рекомендуємо до перегляду: буктрейлер на книгу "Джейн Ейр" Ш. Бронте

вівторок, 18 квітня 2023 р.

"Гарна книга має бути чимось схожою на річковий вир - хіба що з іншим результатом. Вона повинна затягнути читача від першого і до останнього рядка", - Володимир Рутківський

[фото-згадка, де Володимир Рутківський на зустрічі з читачами Львівської обласної бібліотеки для дітей у рамках дитячої програми ХХІ Форуму видавців, 2014]

18 квітня народився український письменник, журналіст, лауреат Шевченківської премії (2012), чудовий майстер дитячого роману та історичної прози Володимир Рутківський (1937-2021). 
Його тетралогія про джур, яку надрукувало видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га" – одні з найулюбленіших книжок в Україні. Саме за видання "Джури козака Швайки" (2007), "Джури-характерники" (2009) і "Джури і підводний човен" (2010) Володимир Рутківський отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка й широке визнання, як дитячого письменника, а у 2015 році вийшла незапланована четверта частина під назвою "Джури і Кудлатик".
Популярності письменникові додав і вихід на широкі екрани у жовтні 2017 року українського фільму-фентезі за однойменною повістю "Сторожова застава", вперше опублікована 1991 року в журналі "Однокласник". 
"Історичний роман у двох книгах "Сині води" (2019) теж гідний великого екрана", - зазначила Світлана Пиркало, письменниця, засновниця та член журі Книга Року ВВС.

Володимир Рутківський – автор багатьох інших дитячих прозових творів: "Намети над річкою",  "Канікули у Воронівці", "Ганнуся", "Ганнуся. У гості до лісовика", "Слуга баби-Яги"; казкової трилогії "Бухтик із тихого затону", "Гості на мітлі", "Щирик зі Змієвої гори"; автобіографічної повісті-роману "Потерчата"; п'єси-казки "Пришельці"; веселої і дотепної повістинки "Злюще цапище", яка вийшла вже посмертно 2022 року у Видавництві Старого Лева. 

Письменник заснував літературну премію "Джури", яка присуджується за нові високохудожні твори для дітей та юнацтва на історико-краєзнавчу тематику, а також за ілюстрації та літературно-критичні праці. Першими володарями премії стали художник-ілюстратор Максим Паленко (2013) і поет-мариніст Анатолій Качан (2014).
У Леотеці є біографічний нарис «Володимир Рутківський: тексти долі» (2014), який написала Наталя Марченко - українська науковиця, письменниця, книгознавиця. Видання містить документальну біографію письменника, ґрунтовний аналіз його творчої спадщини, епістолярій (листи та спогади) та добірку висловлювань В. Рутківського про специфіку дитячої літератури: «Я багато виступав як перед дітьми, так і перед дорослими, і дійшов висновку, що діти - набагато «вдячніший» матеріал для письменника. Особливо для тих, хто має схильність до фантазування…»

"...книжка повинна бути такою, щоб у дитини від захоплення широко розкривалися очі і рот. А цього можна досягти лише тоді, коли твір буде щирим, захоплюючим, винахідливим, веселим, бешкетницьким... Цей прикметниковий ряд можна продовжувати нескінченно." 
"Я бачу, що в основному дитяча література відрізняється від дорослої тим, що все проходить через серце, душу, очі, свідомість дитини. Адже в дитячому світі все набагато яскравіше, точніше, конкретніше, барвистіше."
"Для дитини — і я підтримую її переконання — ілюстрація ва­жить не менше, ніж текст. А для немовляти — навіть більше."
"... дитяча література — це література вихован­ня. Не треба у ній негативу. Не треба... Дитина спрямована у майбутнє, вона сповнена чекання, всіляких пошуків, знахідок, відкриттів різних."

"І потім, мені здається, що вся дитяча література повинна мати табу на повчання — занудні повчання. Треба виховувати у про­цесі гри, захоплюючих пригод, уміння долати перешкоди. Оце, як на мене, три головні критерії, якими дитяча література — гарна література — має відрізнятися від іншої."

Про таємниці письменницької праці:  

«Моя голова, наче сорочаче гніздо, повсякчас наповнена тим, що я запозичив у довкілля: незвичним краєвидом, підслуханою фразою, уривками з книжок інших авторів. І звісно ж, в ній постійно миготять образи і описи того, що має увійти до майбутньої книжки. Це дає змогу під час творення тексту не відволікатися на пошуки потрібної деталі — вона з’являється сама, немов за помахом чарівної палички. Причому нотатниками я не користуюся, бо вважаю, що пам’ять сама збереже те, що варте її уваги. Таким чином я виправдовую свою лінь, а відтак і нелюбов до ведення всілякої документації.

А ще виховав у собі потяг до короткої, чіткої, як наказ, фрази. Бо вважаю, що головне не фраза, а думка, закладена в неї.

Намагаюся уникнути зайвої описовості, дієприкметникових та інших зворотів, що сповільнюють дію. І взагалі, мої герої люблять милуватися краєвидами не з якогось статичного бугра, а в динаміці, на повному скаку.

А ще вважаю, що письменник повинен вносити в текст побільше нових чи забутих слів. Для цього потрібно мати не лише чуйні вуха, а й любов до словників...»

Джерела:
Марченко, Наталя. Володимир Рутківський: тексти долі : біографічний нарис / Н. Марченко. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2014. - 432 с.
Володимир Рутківський - письменник, який робив читачів щасливими
Володимир Рутківський
Український казкар із Одеси: пам'яті Володимира Рутківського

четвер, 13 квітня 2023 р.

Писаночка Великодня – з неба ласка йде Господня!


Виводить мама дивним писачком
По білому яйці воскові взори.
Мандрує писанка по мисочках
із цибулинним золотим узваром,
з настоями на травах і корі,
на веснянім і на осіннім зіллі –
і писанка оранжево горить
у філіграннім сплеті ліній.

То вже вона, як дивовижний світ,
то вже дзвенить, як згусток сонця,
буяють буйно квіти у росі,
олені бродять в березневім сонці.
І стилізовані сплітаються сади
у маєві густих обрамлень,
мереживом найтоншим мерехтить
геометричний космацький орнамент.

І я поплив у світ дитячих мрій
на білі колискові оболоні...
Котились писанками із гори
ясні сонця у мамині долоні.

(Ігор Калинець «Писанки»)

Великодня писанка
 символ Весни й Вічності життя. 
Мистецтво розписування писанок – давнє. Наші предки вірили, що малюючи писанки, – людина зцілюється. Натхнення для своїх узорів писанкарки черпали зі світу природи, зображуючи квіти, листя й рослини. Такі символи пояснювали оновлення природи, оновлення життя навколишнього світу.
Писанками й досі обдаровують тих, кому бажають здоров’я та народження діточок, для захисту роду, дому та господарства; писанки пишуть на гарний врожай, дощ, для захисту від блискавки та інших негараздів…
Про унікальні українські писанки дізнаємося із багатьох джерел. 
До Світлого празника Великодня пропонуємо ознайомитися з відеоматеріалом «Писаночка Великодня – з неба ласка йде Господня!»



понеділок, 10 квітня 2023 р.

Віктор Близнець

10 квітня відзначаємо 90 років з дня народження українського письменника-прозаїка Віктора Близнеця (1933-1981). 
Більшість написаних ним книжок — для дітей. Серед найвідоміших — повісті: "Звук павутинки" (1969), "Женя і Синько" (1974), "Земля світлячків" (1979).
 "... Немає більшої насолоди для письменницької душі, як писати книгу для юних. Це немовби свіжий подих вітру вранці, десь на лузі дитинства, коли тільки-тільки сходить сонце...", — сказав автор. 
У книжках Віктора Близнеця міститься частка автобіографічності, де відображено особисто побачене, почуте й пережите, мова його творів — жива, щира, соковита.
Пропонуємо уривки з повісті "Землянка", де письменником оспівано красу рідної природи, зачарування всім живим, що нас оточує.




пʼятниця, 7 квітня 2023 р.

Вірші-верлібри Василя Голобородька

   7 квітня  день народження «одного із найоригінальніших поетів» (за словами Сергія Жадана), чільного представника Київської школи поетів  Василя Голобородька.
   Без поезії Василя Голобородька не обходяться жодні перекладні антології української літератури, його твори вивчаються за шкільною програмою у початкових й старших класах.
   Органічною формою висловлення Голобородька є верлібр – вільний вірш. Для дітей поет написав чимало таких віршиків-верлібрів, які надруковані в збірках: «Соловейків теремок», «Хлопчик малює літо», «Віршів повна рукавичка».
Пропонуємо деякі з них))

КАВУН
Сам гладкий,
як бочка,
а ребра видні.

ПО ЯГОДИ
Траво, траво,
я тобі гребінцем
волосся розчешу,
а ти мені за те ягідку дай!

РУКАВИЧКА
Загубив рукавичку.
Підняв.
Якби не підняв —
почалася б казка.

ХТО ЗНАЙШОВ НАЙБІЛЬШИЙ ГРИБ
– Я знайшов отакенний гриб!
– А я знайшов отакенний грибух!
– А я знайшов отакенний грибулюх!
– А я знайшов отакенний грибумбулюх!
– А я знайшов отакенний грибумбумбулюх!

Джерело: Голобородько В. Віршів повна рукавичка. - Київ : Грані-Т, 2010. - 80 с.


вівторок, 21 березня 2023 р.

четвер, 16 березня 2023 р.

Лауреати Премії Лесі Українки 2022 року


Друзі! Вчора стали відомі імена лауреатів Премії Лесі Українки 2022 року. У двох номінація перемогли книги, які маємо у нашому фонді. Радо знайомимо з ними:
"Як правильно ревіти?" Олесі Мамчич (номінація "Літературні твори для дітей та юнацтва") – збірка веселих віршиків для діток з переліком порад-інструкцій, як правильно ревіти . Віршики сповнені цікавих рим, порівнянь, словесних каламбурів. Гарно розважать дітлахів.
"Ти і Малевич" – нагороджено художницю Оксану Садовенко (номінація "Художнє оформлення книжок для дітей та юнацтва").
Книжка-альбом "Ти і Малевич" – своєрідний путівник дитини у світ мистецтва. Творчі завдання, наліпки, розмальовки спонукають пізнавати, розуміти персонажів картин, самостійно творити свої версії відомих полотен, - словом, книга дає можливість уявити себе учнем чи ученицею Казимира Малевича.

Приходьте й читайте))
Покликання наш електронний каталог - https://opac.lodb.org.ua/

понеділок, 13 березня 2023 р.

Катерина Калитко - лауреатка Шевченківської премії 2023 року

Письменниця й перекладачка Катерина Калитко стала лауреаткою Шевченківської премії 2023 року за книгу поезій «Орден мовчальниць»
Вітаємо переможницю з такою високою нагородою!

Поетичні й прозові твори Катерини Калитко були не раз відзначені й іншими літературними нагородами й преміями, а її тексти перекладені англійською, німецькою, польською, вірменською, литовською, словенською, сербською, італійською та на іврит.

Пропонуємо ознайомитися з книгами письменниці, які є у фонді нашої Леотеки.

«Земля загублених, або Маленькі страшні казки» – збірка оповідань, яка вийшла у Видавництві Старого Лева. За цю книжку авторка отримала премію «Книга року ВВС-2017».
У збірці 9 оповідань. Кожне оповідання — це окрема, закінчена історія. Іноді події відбуваються у вигаданих світах, іноді — в сучасному. Кожне оповідання ховає в собі певну суть, яка стане зрозумілою тільки в кінці історії. Ідея книги полягає в тому, щоб розкрити людські долі та відносини під різними кутами.

"Портретування асфальту" — книга віршів. В автопередмові до збірки "Посібник зі створення світу" Катерина порівняла свою книжку з нотатником вражень "після відвідування портретної галереї". Авторка тонко й майстерно зуміла відтворити побачене через найбільш знеосіблений об’єкт — асфальт. 

"Катівня. Виноградник. Дім" – збірка поезій. Вони – про потребу жити й дихати, боятися й радіти, втрачати і створювати, про вміння цінувати біль за те найживіше, що він приносить із собою. Про те, що всі ми хочемо й повинні відшукати Дім, а в ньому – себе та своє терпке життя.

Запрошуємо до Леотеки і читання!


пʼятниця, 3 березня 2023 р.

Українська природа у творах класиків (до Всесвітнього дня письменника)


"Не надивишся, не надишешся", – словами Панаса Мирного хочеться розпочати цю публікацію, яка складається з цитат творів відомих українських письменників: Анатолія Дімарова, Євгена Гуцала, Віктора Близнеця, Ольги Кобилянської, Панаса Мирного. Усі цитати про природу, про звичайну українську природу, хоча ні, вона – НЕЗВИЧАЙНА, вона – РОЗКІШНА. І таким глибоким, проникливим, багатим є українське СЛОВО у нашій добірці. Та й хіба ж можуть писати інакше люди, залюблені у свій рідний край!?

Анатолій Дімаров (1922-2014)

Воду для пиття наш куток носить аж із лісу: там вона набагато смачніша, аніж колодязна. Під високими соснами, обнесена товстими дубовими дошками, притулилась криниця, і вода в ній не темна та моторошна, як у колодязі, а світла і радісна, і прозора така, що видно все дно, встелене чистим білим піском.  
(«Блакитна дитина»)
А мокра після дощу земля? А веселі калюжі, які щойно аж кипіли од рясного крапловиння, були каламутні, аж сиві, а тепер ясні та блакитні, і в кожній полощеться сонце? Удариш по ньому ногою — воно так і бризне, так і розсиплеться на скалки, а потім потихеньку збирається докупи і — дивись — за хвилину, за дні знову плещеться у воді, знову виблискує, знову сміється, безтурботно і весело. Бо сонце не можна вбити, воно вічне. Як вічна земля, і небо, й зірки, і наша радість весні.  («Блакитна дитина»)
Та найбільше радували мене соняшники. Вони стояли в один ряд навколо нашого городу, як золотоголова сторожа, опускаючи донизу величезні круглі решета, набиті тугими зернятами. Я вже смакував наперед, як прийде зима і ми будемо вечорами лускати смачне насіння. Я дуже любив соняшникове насіння, особливо коли воно прямо з бляшаного листа, таке гаряче, аж обпікає долоні, та ще до того й трохи посипане цукром. Жодні ласощі не зрівняються з таким насінням!  («Через місточок» - Ч. 1. Розділ «Одвійки»)
Євген Гуцало (1937-1995)
Ранок — це рожева птаха, що прилітає із-за Княжої гори, за рожевою птахою прилітає білою птахою день, на зміну білій птасі прилітає сірою птахою вечір, а вже ніч прилітає з Княжої гори птицею чорною.
Ось іще скрізь сіріє птахою вечір, ще птаха-вечір дзьобає зорі в небі, п’є росу по левадах, кутаючись і гріючись у млистому туманці, але вже має тікати з села, бо ви тільки погляньте на Княжу гору! З-за неї виростають і виростають темні крила, затуляючи небесні прозорі високості, вони все помітніше клубочаться, насовуючись на село, барви на перах рухомих хмар міняться, мішаються, вони ще не витворили якогось остаточного кольору цієї птиці, яка летить, її остаточний колір має витворитись аж тоді, коли вона прилетить із-за гори, затуливши небо і полонивши землю.                                          (Є. Гуцало «Княжа гора»)

Вже вечір, аквамаринові сутінки холонуть поміж яблунями в садках. Вітер угамувався, і вляглись попелясті води небес, на яких пелюстками білого латаття займаються зорі. («Індульгенція на безсмертя»)

А на морі дніпровської води, понад дніпровської блакиті, а в серпанковому повітрі поміж двома цими злитими воєдино морями — плавають і літають чайки, своїм польотом витворюючи дивні мережива, що весь час міняють і міняють свій візерунок. («Індульгенція на безсмертя»)

Весняний ліс стояв обабіч дороги. Схлипуючи, я ступила поміж кущів розквітлої черемхи. Білі кетяги здавались мереживом на зеленому листі, десь неподалік озвався соловей, гострими посвистами своєї пісні перекриваючи пташиний передзвін у старому лісі. Фіалка синіми пелюстками сміялася з трави, і я зірвала фіалку, тулячи до вуст і цілуючи, як щось найрідніше, найдорожче. В дубовому лісі було пустельно, тільки птахи та я.  («Індульгенція на безсмертя»)

Віктор Близнець (1933-1981)

У затінку, під валунцем, загледів Мишко кущик пізніх пролісків. Ніжні синьоокі первістки весни, заховались вони в холодку від сонця, обклавшись мохом. Хотів Мишко зірва­ти хоч одну квітку — не піднялась рука: такі вони чисті були й тендітні. Обкопав тріскою землю, обережно витяг пролісок з цибулькою. «Дома посаджу»,— подумав він і обліпив білі корінчики масною землею, що пахла прілим гнійком, хлібними дріжджами. ("Землянка")
    — Небом ніяк не намилуюсь,— казав батько. — Така в ньому спокійна богатирська сила. Небо й степ — для крила­тих. Для гордих людей і птахів...("Землянка")
Вовка глянув на захід, де чіткою темною лінією зламував­ся по-вечірньому блакитний степ. Там, на самому гребені, стояли купками кози, сполохані вибухом, і піджидали свого пастуха. Сонце підсвічувало їх знизу, гребінь рожево палав, і, здавалось, у рожевій заплаві, на мілководді, заснув табу­нець качок... А село! Вщерть залите голубою сутінню, немов купалось воно в тихій молочній воді. ("Землянка")

Ольга Кобилянська (1863-1942)
     
Тут панувала всюди таємна тишина. Царювала роз­кіш у вегетації, краса в барвах флори, а на горах таке багатство зелені, що якось аж пригноблювало чоловіка.
Зелено-брунатний високий по коліна мох буяв, ні­коли не тиканий, лагідними хвилями у мокрявій землі пралісу. З нього не надто густо виринали сосни, котрих вік можна було вгадати, але красу й об’єм їх годі було змалювати. Їх пишні корони пестилися з облаками й зносили над собою лиш сяйво сонця. ("Битва")
Ліс панський. Власність приватна. Тонкі ніжні берези поперепліталися з поважними дубами і ясними літніми ночами блистять, мов у срібло одягнені. Їх листя дри­жить неспокійно, а граціозні, легко повигинані пні приманюють до себе ніжністю та білістю, мов русалки. ("Земля")

Малий садок за бурдеєм стояв у самім розцвіті й дихав солодкими, сильними пахощами. Між молодечою зеленню листя визирав цвіт груші білими в’язочками, там вишень, слив, а там глибше, стикаючись уже з лісом, блідо-рожевий цвіт яблінок. Безліч бджіл вешталося воздухом, бринячи, приваблені пахощами, як і самим цвітом, всмоктувалися жадібно в ніжні білобарвні звіздки між листям і неначе впивалися їх тоненькою красою... Довкола саду й бурдея буяла грубою густою верствою зелені накраплювана білим і рожевим цвітом конюшина; а далі за нею простягалися лани збіжжя, яке легко й ритмічно колихалося під такт подихів леготу. ("Земля")

Панас Мирний (1849-1920)

Пан придержав коня і, прищуривши очі, любувався горою. Правду кажучи, було чим і полюбуватися. Сонце підбилося вже височенько... гора, укрита золотим світом, наче зачарована, стояла у тихому прозорому повітрі. З того боку від Псла легенький туман здіймався сизим димком, курився поміж деревом, з сього боку сонце прорізувало чорну тінь густого лісу, на самому шпилі - на рівній полянці -  миготіло, як на воді, сонячне сяйво. Сотні солов’їв щебетали по кущах молодого поросту, горлиці туркотали в ліщині, зозулі неугавно перекликались, перелітаючи з деревини на деревину, відкілясь здалека доносився глухий клекіт. Ліс просипався, продирав очі.  ("Голодна воля")

Ніч була тиха та ясна. На темно-синьому небі плаває ясний місяць, наче хазяїн обдивляється своє добро: заглядає в глухі кущі, під великим деревом розкидає, мов з павутини виткану, узорчату сітку, на Пслі плещеться з легенькими хвилями, хитається на їх, мов мала дитина на дощечці, а на полях, по долині, наче сніг, розсипає свій промінь білий. Хороша у таку ніч Зелена Горка: наче зачарована, спочиває вона серед того білого світу, серед срібного сяєва; нічна роса розправляє зів’яле денною спекою листя її пишної рослини і якимсь тихим шелестом сповняє спокійне повітря. А там знизу, з лук Пслових, білим курищем здіймається туман, піднімається вгору, чіпляючись за дерева, за траву і, наче білим пологом, прикриває її ноги. ("Голодна воля")

Сонце саме вступало в літню пору, ще не пекло, а тільки привітно гріло. Земля убралася в пахучу і свіжу рослину — ні листочка жовтого, ні стеблини сухої ніде не забачиш, все неначе зеленою сукнею вкрито. Дрібний спориш укрив і самий шлях, по йому невеличким рівцем пробігають тільки дві колії, а кругом поля, степи... по їх зеленій скатертині так і біга, так і грає сонячне проміння. Повітря чисте, прозоре, ні пилинки ніде, по йому плаває весіннє птаство і розсипає свою радісну пісню. Гарно у таку пору у полі, не надивишся, не надишешся. ("Голодна воля")

Усі книги можна знайти в електронному каталозі.

середа, 1 березня 2023 р.

Анастасія Стефурак - художниця, яка чітко знає як повинна виглядати сучасна книга!

1 березня – уродини талановитої художниці-ілюстраторки з Івано-Франківщини Анастасії Стефурак. Анастасія спеціалізується на книжковій ілюстрації та найбільше працює з дизайном обкладинок. Її роботи – це комп'ютерна графіка та колажі.

Трішки про саму Анастасію:
- Ще з дитинства зрозуміла, що дуже хоче малювати, а у першому класі визначилася з майбутньою професією.
- Зробила цілу книгу з прислів’ями завдяки одному, яке надихнуло: «Яке їхало, таке здибало».
- Любить поезію Ліни Костенко.
- Подобається анімація – хоче коли-небудь створити свій мультик.
- Любить, коли у її героїв великі очі й тонкі губи.
- Улюбленим ілюстратором є Ґабріель Пачеко, представник магічного реалізму.
- Вважає, що є книги, які не варто ілюструвати.
- Дивується, коли кажуть, що художник малює всюди. Мусить «спіймати» потрібну хвилю.                                                      (інформацію взято з інтернету)

Пропонуємо відеоогляд-знайомство з виданнями, проілюстрованими художницею.


понеділок, 20 лютого 2023 р.

День пам'яті Героїв Небесної Сотні

Сьогодні вшановуємо тих людей, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави. Багато з них віддали своє життя на Майдані під час подій Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), виборюючи краще майбутнє для нас і наших дітей. 
Бережемо пам'ять про кожного і кожну!

Пропонуємо огляд книг до теми, який доповнюється віршем Богдана Пісного "Ангели Майдану".