понеділок, 13 березня 2017 р.

"Найкращі письменники пишуть так, ніби вони самі є діти, десь у глибині душі", - Клаус Гаґеруп




 Недавно я натрапив на книгу «Донька директора цирку»  Юстейна Ґордера у перекладі Наталії Іваничук.  Впевнений, що імя цього норвезького письменника відоме багатьом. Його твори «Світ Софії» , «У дзеркалі, у загадці», «Помаранчева дівчинка», «Замок в Піренеях», «Таємничий пасьянс» є незмінно популярними серед читачів уже багато років. 
  Не менш ці­ка­ви­ми є твори багатьох ін­ших сучасних норвезьких письменників, які доволі ак­тив­но ви­да­ються в Ук­ра­ї­ні, і вже знайшли своє місце не тільки на полицях книжкових магазинів, а й у бібліотеках, і у ваших домівках. Тому сьогодні я зазирнув у фонд бібліотеки і дізнався, яка ж вона, сучасна норвезька література для дітей і підлітків, і що новенького-цікавенького для вас придбали мої помічниці.
  А почну я свою розповідь із книжок  відомого норвезького письменника Клауса Гаґерупа. Український читач ознайомився із його творчістю  ще 2006 року, коли видавництво «Теза» видало  дві його книжки «Маркус і Діана: Світло Сіріуса» та «Маркус і дівчата».

Гаґеруп, Клаус. Маркус і велика футбольна любов : [повість]. Кн. 3 / К. Гаґеруп ; пер. з норв. Г. Кирпи. - Вінниця : Теза, 2012. - 250 с. : іл.
Спортсмен із Маркуса нікудишній. Коли йому доводилось швидко бігати, довго стрибати чи підіймати щось важке, тіло в нього робилося, наче ватяне. Йому не хотілося відвідувати уроки фізкультури не лише через те, що треба було бігати в шортах і весь час отримувати межи очі м’ячем, а ще й через те, що треба було переодягатися, а однокласник Райдар тоді порівнював свої м’язи на руках із Маркусовими. Райдар тягав залізо, і все більше й більше накачував м’язи. Маркус анічогісінько не тягав, і складалось враження, що його м’язи дедалі меншали. І от тепер Маркус захищає честь своєї команди у тренувальному футбольному матчі. Саме так, Маркусові випали чергова спортивна халепа і, звичайно ж, чергова любовна пригода.

Гагеруп, Клаус. Золота вежа : повість / К. Гагеруп ; з норв. пер. Г. Кирпа ; худож. О. Московченко. - Київ : Грані - Т, 2011. - 120 с. : іл. - (Книготерапія).
Це повість про дівчинку Маріанну і її старшого брата, який втратив здатність говорити. Книга торкає душу своєю справжністю і правдивістю. Тут немає традиційних повчань на тему зла і добра, адже реальний світ не ділиться на чорний і білий. І навіть найбільше лихо, якщо зробити з того правильні висновки, може надати душі сили перемогти страх і навчитися бачити більше і «глибше», аніж до того. 

Грьонтведт, Ніна Елізабет. Привіт, це я! : не покидайте мене... : повість / Н. Е. Грьонтведт. - Київ : Грані - Т, 2012. - 335 с. : іл.     
Ця історія знайомить нас із Удою Андреа Стокгейм. Уда - дещо наївна і водночас скептична дванадцятирічна школярка з вибуховим характером, гарною уявою та щоденником, з яким відверто ділиться усіма своїми переживаннями, мріями, секретами та страхами. Стосунки з батьками й однолітками, дружба і кохання, захоплення та становлення, самоусвідомлення і дорослішання — читаючи цей щоденник підлітки не знайдуть готових відповідей на усі питання, що їх хвилюють, але отримають цікавий досвід, який, можливо, допоможе їм краще розібратися у собі та дати раду внутрішнім проблемам.
                           


Ґрьонтведт, Ніна Елізабет. Абсолютно нецілована = Absolutt ukyssa / Н. Е. Ґрьонтведт. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. - 319 с. : іл.
«Абсолютна нецілована» – друга книжка норвезької письменниці Ніни Елізабет Ґрьонтведт, написана у формі щоденника дівчинки-підлітка, який авторка сама й проілюструвала. Героїня Уда Андреа Стоккгейм – вже знайома українським читачам за книгою «Привіт, це я!» – знову пише про себе, свою найближчу подругу Геллє, молодшу сестричку Ерле, тата й маму, шкільних друзів. І… про свою першу закоханість. Словом, про усі свої найпотаємніші мрії, про які можна писати в чудовому новенькому записнику-щоденнику, який замикається на ключик.
  
Еґеланн, Том. Таємниця катакомб = Katakombens hemmelighet / Т. Еґеланн. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. - 239 с.
14-річний Роберт із мамою вирушають до Риму, щоб дослідити нещодавно віднайдені катакомби. І звісно ж, Роберт потайки прокрадається туди, щоб самому все розвідати. Але темні тунелі катакомб ховають більше таємниць і небезпек, аніж здається на перший погляд... Хлопчикові до рук потрапляє священний амулет, за яким століттями полюють ченці давнього ордену. Чи зможе Роберт розгадати таємницю Священної Зірки і з’ясувати, що означає стародавнє пророцтво? І чи зможе відвернути загрозу, що нависла над цілим світом?

Парр, Марія. Вафельне серце / М. Парр. - Вінниця : Теза, 2011. - 189 с. : іл. - (Пригодницька бібліотека). 
Молода письменниця Марія Парр, яку вже сьогодні норвезька літературна критика порівнює зі знаменитою Астрід Ліндґрен, написала надзвичайно зворушливу, щемливо-теплу повість. У ній ідеться про пригоди двох дев’ятирічних друзів – хлопчика Трілле й дівчинки Лени Лід. Їм до снаги геть усе – наминати смачні вафлі у вигляді сердечка, бавитися у другу світову війну, виступати в ролі вуличних музик, щоб назбирати грошей на старечий притулок для коней, зганяти овець, шукати за оголошенням тата, влаштовувати Ноїв ковчег і ще багато чого. Проте одного дня все зненацька обривається, назавжди лишаються тільки незабутні спогади й дружба.

Парр, Марія. Тоня Ґліммердал : повість / М. Парр. - Вінниця : Теза, 2012. - 251 с. : іл. - (Пригодницька бібліотека). 
Тоня Ґліммердал – єдина дитина на хуторі. Такого жвавового дівчиська ще треба пошукати. Найкращий Тонин друг – непривітний Ґунвальд, якому 74 роки. Вони знають одне про одного геть усе. Та чи справді це так? Коли Ґунвальд потрапляє в лікарню з переломом шийки стегна, Тоні відкривається його величезна таємниця, що навіки може зруйнувати затишне життя в Ґліммердалі. Поки весна воює зі снігом і змушує гори сяяти, а річку клекотіти, маленька шура-бура Ґліммердала із усіх сил прагне, щоб її найкращий у світі друг Ґунвальд був щасливий…

Сульберг, А. Аудгільд.  Хто проти суперкрутих / А. А. Сульберг. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. - 203 с.
Дванадцятилітня Анне Беа вважає себе потворою, та й у школі на неї поглядають співчутливо. А дехто з їхнього класу взагалі відверто з неї глумиться. Тому дівчинка мало з ким спілкується, і якби не найкращий друг Нільс, її життя було б зовсім нестерпним. Але Анне Беа доведеться поглянути в очі своїм найбільшим страхам і дати відсіч суперкрутим. «Хто проти суперкрутих» - ця книжка про те, як вистояти "на лінії вогню", як відстояти свою гідність, як це воно - мати друзів, які не зрадять, і як батькам любити своїх дітей.

Лу, Ерленд. Наївний. Супер
= Naiv. Super : роман / Е. Лу. - Харків : Фоліо, 2012. - 191 с. - (Карта світу). 
25-річний хлопець раптом усвідомлює, що життя не вдалося, й у будь-який спосіб намагається все змінити. Він розважається грою з м’ячем, гамселить по дитячій дошці-гупанці, заприятелював з маленьким хлопчиком, з котрим, як з’ясувалося, у нього дуже багато спільного, і, нарешті, таки знаходить сенс життя — так просто і ненав’язливо. Ерленд Лу говорить про складні речі: про час, вічність, Всесвіт, дитинство — про те, що в житті важливе, а що не варте уваги.

Йорт, Віґдіс. Йорґен + Анна = любов : роман / В. Йорт. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2014. - 154 с.
Анна - весела десятилітня дівчинка-непосида, яка понад усе любить таємниці, лазити по деревах і гасати на велосипеді. Та ось у її класі з’являється новачок Йорґен, і, звичний світ Анни перевертається догори дриґом, бо вона вперше в житті закохується. На її шляху стають численні суперниці, але Анна готова на все, щоб здобути прихильність Йорґена. Бо ж коли йдеться про кохання, усі засоби дозволені, хіба ні?

середа, 1 березня 2017 р.

Нехай все буде Муррчудово! Кішки у живописі

 Ось, нарешті, настав справжній котячий місяць березень! Мало знайдеться у світі людей, які залишаться байдужими до цих пухнастих, рухливих, ласкавих і дуже розумних тварин. Мова йде, звичайно ж, про кішок… Любов до них настільки велика, що для загальних улюбленців було засновано спеціальне свято - Всесвітній день кішок, який відзначається у перший весняний день 1 березня. Невідомо, хто та коли придумав святкувати цей день, а втім, коти живуть з людьми вже багато тисяч років, і зараз є найпоширенішими домашніми тваринами у світі.
 Котики здавна привертають увагу митців та письменників, й нерідко опиняються серед персонажів казок та оповідок для дітей, але я спробую зупинитися на котячій темі у мистецтві.
 Перші кішки з'явилися на фресках Стародавнього Єгипту, Риму та Греції.


На цьому давньоєгипетському барельєфі людина полює на птицю, причому в полюванні бере участь кіт.
 У мистецтві греко-римського світу увагу привертають барельєфи із зображенням кішок на повідках, очевидно, вже тоді кішка вважалася домашньою твариною. 




Римська мозаїка, де зображено кішку, яка впіймала куріпку.


 У середні віки кішка попадає у немилість, її порівнюють із нечистим через свою здатність бачити у темряві, безшумну "ходу", "несамовите" нявчання та гострі кігті. І лише на деяких картинах ми бачимо добре ставлення до кішки як до домашнього улюбленця.


Франческо Убертіні (1494 – 1557, Флоренція). Портрет жінки з кішкою



Коти на середньовічних манускриптах

 Зображення кішки у мистецтві XVII століття - незначна деталь, скромний фоновий елемент "на задвірках".



Луї Лєнен "Задоволена родина" 1642 р. (Лувр). Навколо стола зображено сім'ю, передано настрій людей того часу, кішка - у кутку зліва.

 Наприкінці XVII - початку XVIII століть основний сюжет картин доповнюється зображеннями кішок у компанії дітей, ласкавих вихованок ніжних дам, у сільських сценках.



Жан Батист Сімеон Шарден "Праля" бл. 1737 р. (Санкт-Петербург, Ермітаж)


Будуар королеви Анни (XVIII ст.)


 У ХІХ ст. вусата вихованка ідеально вписалася у побут людини. В цей період було створено багато чудових картин, світ дізнався про таких талановитих живописців, як Льюїс Уейн, Френк Петон, Еміль Брунье.





Котячий світ Люїса Уейна (1860-1939)

 Художники XX століття не перестають любити кішок. Картини з їх зображенням стають максимально реалістичними, майстри досягають майже фотографічної подібності.
 Сучасний американський художник Джеффрі Трістрам свою першу кішку намалював для магазину канцтоварів, робота мала великий успіх, ім'я художника стало відоме і популярне.





 Китайський художник Mi Chunmao вибирає тільки дуже спокійні, приємні кольори для своїх робіт.


Робота "Кішка з кошенятами" створена у техніці гохуа, де використовуються туш і водяні фарби на шовку чи папері.
 Котики японського художника Макото Мурамацу дуже милі, доброзичливі і чарівні. Вони сплять, їдять, читають книжки, дивляться у вікно.




 А ось роботи американського художника, великого шанувальника кішок Чарльза Висоцького (1928-2002).



 "Якби кішки були людьми..., то вони теж знімалися б у фільмах", - так думає англійська художниця Сьюзен Херберт. Картини художниці переносять нас у світ, де людей замінюють кішки.




 І на завершення - затишні, ніжні, казкові картини американської художниці Джанет Крускемп і її кішок. Ну як можна не закохатися в цих граційних і красивих тварин?




 Ось, поки що все, мої  любі. Раджу Вам завітати до бібліотеки, і дізнатися ще багато чого цікавого про наших улюбленців, зокрема, із книжок, які хочу Вам порекомендувати: 

Велика ілюстрована енциклопедія історії мистецтв. - Київ : Махаон-Україна, 2007. - 512 с. : іл.

  Заведея, Т. Сучасна енциклопедія любителя кішок : 1500 корис. порад фахівців / Т. Л. Заведея. - Донецьк : БАО, 2004. - 525 с. : іл.

 Коти. 50 найпопулярніших порід : міні-енциклопедія / пер. А. Мішта. - Київ : Країна Мрій, 2014. - 56 с. : іл.
 
 

  Коти. Породи і догляд за ними = The ultimate cat book : повна ілюстр. енциклопедія : пер. з англ. Алан Едвардс. - Харків : Фактор, 2014. - 256 с. : фотогр. 


Шейкіна, К. Наші любі вихованці - кішки / К. О. Шейкіна. - Харків : Ранок, 2011. - 111 с. : іл.

Луи Ленен «Счастливая семья», выставлена в Лувре, написана в 1642 году. Отражает настроение людей того времени: кошка признается частью семьи, вхожа в дом, но держится в стороне.
Источник: http://vashipitomcy.ru/publ/istorija_i_mify/obraz_koshki_v_iskusstve/21-1-0-97
Луи Ленен «Счастливая семья», выставлена в Лувре, написана в 1642 году. Отражает настроение людей того времени: кошка признается частью семьи, вхожа в дом, но держится в стороне.
Источник: http://vashipitomcy.ru/publ/istorija_i_mify/obraz_koshki_v_iskusstve/21-1-0-97
Луи Ленен «Счастливая семья», выставлена в Лувре, написана в 1642 году. Отражает настроение людей того времени: кошка признается частью семьи, вхожа в дом, но держится в стороне.
Источник: http://vashipitomcy.ru/publ/istorija_i_mify/obraz_koshki_v_iskusstve/21-1-0-97
Луи Ленен «Счастливая семья», выставлена в Лувре, написана в 1642 году. Отражает настроение людей того времени: кошка признается частью семьи, вхожа в дом, но держится в стороне.
Источник: http://vashipitomcy.ru/publ/istorija_i_mify/obraz_koshki_v_iskusstve/21-1-0-97