"Істинно: Хвильовий"

«Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п'янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, хворобливо вражливий і гордий, недоторканий і суворий, а часом - ніжний і сором’язливий, химерник і характерник, залюблений у слово, у форму, мрійник», -

так про Миколу Хвильового відзивався його сучасник, літературний критик Володимир Коряк.

У #Національний_тиждень_читання говоримо про українського письменника, талановиту, творчу і неспокійну натуру - Миколу Хвильового.

Довгий час ім'я Хвильового було забороненим. Його сконфіскована «Україна чи Малоросія?» пролежала в архіві більш як шість десятиліть, аби з'явитися друком 1991-го. Сьогодні маємо чудову можливість читати й перечитувати знамениті твори письменника: «Я (Романтика)», «Мати», «Кіт у чоботях», «Іван Іванович», «Вальдшнепи» та інші.

Щодо поетичної творчості Миколи Хвильового, то його поезія займає досить фрагментарне місце. У двотомнику творів письменника є гарний вірш на зимову тематику:

ПУТЬ
Мороз у зорях блимав
безкольорово —
...сон.
Співали сани на путі
Сріблясту пісню про сніги.
Співали сани на путі.
І сни далекі (сни весни)...
і снилась осінь у осоках...
Про сині роси на світанку
Співали сани на путі...
Мороз у зорях блимав.
Ми їхали на північ
полем сніговим.

Р.S. На віртуальній листівці - усміхнений романтик Микола Хвильовий (таким побачив його штучний інтелект (фото взято з інтернету).