"Навчилась я читати у п’ять років. І читала скрізь. Навіть у найменш підходящих для читання місцях… У першому класі — під партою, поклавши книжку на коліна. Моя перша вчителька Раїса Іванівна жалілася мамі: «Читають діти буквар, а Галя читає під партою книжку. Я ж це чудово бачу. Зненацька кажу їй: — Малик, продовжуй! І вона в ту ж мить продовжує!» Ще б пак! Я той буквар до семи років уже знала напам’ять." (Галина Малик)
12 серпня 1951 року в місті Бердянську Запорізької області народилася Галина Миколаївна Малик (Курій) - українська письменниця, перекладачка, редакторка, громадська діячка.
Від 1964 року мешкає на Закарпатті. Навчалася на філологічному факультеті Ужгородського державного університету, після закінчення якого обіймала посаду дописувачки та коректорки в місцевому часописі, працює редактором.
Писати літературні твори Галина Курій почала ще зі шкільного віку. Уперше ім'я «Галина Малик» шістнадцятилітня поетеса використала для публікації віршів.
Книги Галини Малик перекладено англійською, італійською, німецькою та іншими мовами. Твори письменниці включені до шкільної програми та відзначено багатьма преміями в галузі дитячої літератури.
- Не знаю! - знизала плечима Аля. - Може, ви знаєте? - поглянула на Сякуся з Такусем.
- Хи-хи! - засміялися вони. - А ти поглянь уважніше, що там у тачці!
Аля подивилася і побачила, що в тачці були... пиріжки! Дивний сяк-так у чорній шапочці садив город пиріжками, обгортаючи їх якимись папірцями!
- У-уххх-ха-а! - потяг повітря носом Такусь. - Чуєте? Пиріжки з капустою!
- Але для чого він закопує їх у землю?!
- Він не закопує! Він їх садить! - пояснив Такусь.
- Для чого?
- Щоб із них виросла капуста!
- Капуста? З пиріжків?!
- Еге ж, саме з пиріжків.
Він каже, що винайшов новий спосіб вирощування капусти.
- Перед цим він так само вирощував картоплю з вареників! - єхидно докинув Сякусь.
- Ну і що? Виростив?
- Експеримент не вдався, бо вареники забули полити сметаною!
Аля з Сашком розреготалися. (Подорож Алі до країни сяк-таків, розділ 17)
************************************************************************
- Йой, який гарний ранок!
А навколо справді гарно: пташки щебечуть, струмочок дзюрчить, бджоли дзумчать, сонечко світить.
Або знайде у лісі грибок і гукає:
- Йой, який я грибок знайшов!
Аж той грибок сам запишається: у боки візьметься і носа задере. Вуйко Йой тоді його листочком прикриє: рости далі!
А ввечері вуйко Йой сідав на різьбленому ґаночку своєї хатинки. Сяде та й дивиться на зорі. Подивиться-подивиться, потім зітхне з утіхою й каже:
- Йой , які ж у тому небі зорі гарні!
Зорі міняються, мерехтять, наче до себе кличуть.
А навколо - тиша...
Тільки коники ніжно так: сюр-р-р-р, сюр-р-р-р... У траві світлячки блимають, у лісі листя на деревах під вітерцем тихо шелестить... А м'ята і чебрець так пахнуть - аж дух забиває!
Вуйко Йой навіть бачив, якого кольору ті пахощі. М'ята пахла ніжно-салатово. Липа - жовто. А чебрець мав запах червоний у чорну крапочку - мов крильця у сонечка.
Господарство у вуйка Йоя було невелике. Під стріхою звили собі гніздо дві горлички. Щоліта вони висиджували пташенят. Пташенята виростали і звивали собі інше гніздечко. А тато і мама горлички кожного року поверталися до старого гніздечка - під стріхою вуйкової хатини.
Під підлогою біля печі жило Мишеня, Яке Не Хотіло Вирости Великим.
Воно справді не хотіло вирости і стати великою Мишею. тому й казало про себе: "Я пішло... Я сказало... Я знайшло...". Мабуть, аби всі пам'ятали, що воно просто маленьке Мишеня.
Вуйко Йой любив Мишеня. Бо воно ніколи не втручалося, коли вуйко Йой починав сваритися.
З ким?
З тим, хто жив у великій шпарині за піччю.
Ви спитаєте, хто ж там жив?
Там жив цвіркун... ( Вуйко Йой і Лишиня, розділ перший)
Більше інформації про Галину Малик читайте у методико-бібліографічному покажчику "Сміятися - заборонено?: казкова подорож з Галиною Малик"
Дивіться також цікаві інтерв'ю з письменницею за цими покликаннями:
До зустрічі у Леотеці!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар