вівторок, 27 жовтня 2015 р.

На гостину до Їжачка



   Було це дуже давно. Ще в ті далекі й дивні часи, коли рослини і тварини розуміли одне одного й розмовляли між собою. Мешкав в одному лісі їжачок. І був абсолютно не схожий на сучасних побратимів, тому що не мав колючок. Якось малий знайшов велику галявину суниць і почав ними ласувати - аж раптом натрапив на величезну лисячу нору. Звівшись на задні лапки, побачив, що неподалік ростуть молоденькі ялинки, тому щосили поспішив до них, сподіваючись сховатися.
  Цієї миті руда, що спала в норі, прокинулась і, повівши носом, відчула запах здобичі. А наш герой ледве доплентався до найближчої ялинки, міцно обхопив стовбур маленькими лапками й гірко заплакав. Почуло його деревце та співчутливо поцікавилося:
  – Що сталося?
  – Мене ось-ось наздожене руда хижачка, – пояснив переляканий їжак.
  – Тихенько, зараз я тебе заховаю!
  Деревинка струсила на звірятко цілу купу пахучих голочок. Малий принишк в очікуванні, що буде далі. Аж з’явилася лисиця. Повела носом, одначе, нічого не відчувши, побігла далі. Їжачок іще трішки зачекав, підвівся і став обтрушуватися. Та що це? Голки врослися в ніжну шкіру звірятка. Ще дужче заплакав бідолашний:
  – Що ти, ялинко, наробила? Як же тепер житиму? Засміють… Краще б мене руда з’їла!
  Аж тут, почувши плач, повернулася хижачка. Не на жарт перелякавшись, бідолашний згорнувся клубочком. Хотіла руда схопити – та де там! Торкнула носом – колеться, – вдарила лапою – боляче. Так і побігла додому пишнохвоста голодною.
  – Хочеш, друже, я заберу свої голочки, – всміхаючись, поцікавилася деревинка.
  – Не треба, – просить звірятко. – Твої голки врятували моє життя!
  І відтоді їжачки мають чудові колючі кожушки.

(із казки Віки Лавренчук "Чому їжачок колючий")

А про інших їжачків читайте у цих книжках:



Козлов, Сергій Григорович. Їжачок у тумані / пер. з рос. І. М. Андрусяка ; худож. Г. О. Бодякова. - К. : Час майстрів, 2015. - 103 с. : іл.
   Добрий і чуйний їжачок зустрічає читача у цій особливій книзі. І особливими є відчуття, які охоплюють нас, щойно ми візьмемо її до рук, адже сюди увійшли історії, які хочеться перечитувати ще і ще, кожного разу знаходячи в них щось нове й важливе. І не перестаєш захоплюватися геніальністю автора, якому вдалося так багато вкласти в кожну маленьку дитячу казку. Історії про Їжачка в тумані і його друзів ― філософія, яка допомагає відкривати для себе справжній всесвіт і розуміти своє місце в ньому.

Ярмиш, Юрій. Їжачок та Соловейко / мал. Ю. Мітченко. - К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. - 25 с. : іл.
   А тут - їжачок, який став вірним другом. Бо одного разу сталося так, що маленьке Солов’ятко випало з гнізда... Раптом біля куща з’явилася хитра Лисиця і вже хотіла його схопити... Але сміливий Їжачок згорнувся калачиком і відважно захистив мале Солов’ятко... А далі - про справжню самовіддану дружбу, про непрості випробовування оповідає ця чудова, глибока й зворушлива казка.



Нестайко, Всеволод Зіновійович. Найновіші пригоди їжачка Колька Колючки та зайчика Косі Вуханя / ред. І. Малкович, С. Дерманський ; худож.: діти. - 8-ме вид. - К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. - 160 с. : іл.
   У цій, як завжди, захопливій казці Всеволода Нестайка ви знову зустрінете своїх улюблених героїв, один з яких - веселий та сміливий їжачок Колько Колючка. До слова, цю книжку знаменитого письменника проілюстрували діти. Ці юні художники — з художніх та звичайних шкіл. Чимало талановитих дитячих малюнків передав сам письменник — діти надсилали їх йому на радіо, де ці казки прозвучали вперше.



Вірші та багато цікавих оповідок ви знайдете у цих та інших книжечках:


















Немає коментарів:

Дописати коментар