"Гарна книга має бути чимось схожою на річковий вир - хіба що з іншим результатом. Вона повинна затягнути читача від першого і до останнього рядка", - Володимир Рутківський

[фото-згадка, де Володимир Рутківський на зустрічі з читачами Львівської обласної бібліотеки для дітей у рамках дитячої програми ХХІ Форуму видавців, 2014]

18 квітня народився український письменник, журналіст, лауреат Шевченківської премії (2012), чудовий майстер дитячого роману та історичної прози Володимир Рутківський (1937-2021). 

Його тетралогія про джур, яку надрукувало видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га" – одні з найулюбленіших книжок в Україні. Саме за видання "Джури козака Швайки" (2007), "Джури-характерники" (2009) і "Джури і підводний човен" (2010) Володимир Рутківський отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка й широке визнання, як дитячого письменника, а у 2015 році вийшла незапланована четверта частина під назвою "Джури і Кудлатик".

Популярності письменникові додав і вихід на широкі екрани у жовтні 2017 року українського фільму-фентезі за однойменною повістю "Сторожова застава", вперше опублікована 1991 року в журналі "Однокласник". 

"Історичний роман у двох книгах "Сині води" (2019) теж гідний великого екрана", - зазначила Світлана Пиркало, письменниця, засновниця та член журі Книга Року ВВС.

Володимир Рутківський – автор багатьох інших дитячих прозових творів: "Намети над річкою",  "Канікули у Воронівці", "Ганнуся", "Ганнуся. У гості до лісовика", "Слуга баби-Яги"; казкової трилогії "Бухтик із тихого затону", "Гості на мітлі", "Щирик зі Змієвої гори"; автобіографічної повісті-роману "Потерчата"; п'єси-казки "Пришельці"; веселої і дотепної повістинки "Злюще цапище", яка вийшла вже посмертно 2022 року у Видавництві Старого Лева. 

Письменник заснував літературну премію "Джури", яка присуджується за нові високохудожні твори для дітей та юнацтва на історико-краєзнавчу тематику, а також за ілюстрації та літературно-критичні праці. Першими володарями премії стали художник-ілюстратор Максим Паленко (2013) і поет-мариніст Анатолій Качан (2014).

У Леотеці є біографічний нарис «Володимир Рутківський: тексти долі» (2014), який написала Наталя Марченко - українська науковиця, письменниця, книгознавиця. Видання містить документальну біографію письменника, ґрунтовний аналіз його творчої спадщини, епістолярій (листи та спогади) та добірку висловлювань В. Рутківського про специфіку дитячої літератури: «Я багато виступав як перед дітьми, так і перед дорослими, і дійшов висновку, що діти - набагато «вдячніший» матеріал для письменника. Особливо для тих, хто має схильність до фантазування…»

"...книжка повинна бути такою, щоб у дитини від захоплення широко розкривалися очі і рот. А цього можна досягти лише тоді, коли твір буде щирим, захоплюючим, винахідливим, веселим, бешкетницьким... Цей прикметниковий ряд можна продовжувати нескінченно." 

"Я бачу, що в основному дитяча література відрізняється від дорослої тим, що все проходить через серце, душу, очі, свідомість дитини. Адже в дитячому світі все набагато яскравіше, точніше, конкретніше, барвистіше."

"Для дитини — і я підтримую її переконання — ілюстрація ва­жить не менше, ніж текст. А для немовляти — навіть більше."

"... дитяча література — це література вихован­ня. Не треба у ній негативу. Не треба... Дитина спрямована у майбутнє, вона сповнена чекання, всіляких пошуків, знахідок, відкриттів різних."

"І потім, мені здається, що вся дитяча література повинна мати табу на повчання — занудні повчання. Треба виховувати у про­цесі гри, захоплюючих пригод, уміння долати перешкоди. Оце, як на мене, три головні критерії, якими дитяча література — гарна література — має відрізнятися від іншої."

Про таємниці письменницької праці:  

«Моя голова, наче сорочаче гніздо, повсякчас наповнена тим, що я запозичив у довкілля: незвичним краєвидом, підслуханою фразою, уривками з книжок інших авторів. І звісно ж, в ній постійно миготять образи і описи того, що має увійти до майбутньої книжки. Це дає змогу під час творення тексту не відволікатися на пошуки потрібної деталі — вона з’являється сама, немов за помахом чарівної палички. Причому нотатниками я не користуюся, бо вважаю, що пам’ять сама збереже те, що варте її уваги. Таким чином я виправдовую свою лінь, а відтак і нелюбов до ведення всілякої документації.

А ще виховав у собі потяг до короткої, чіткої, як наказ, фрази. Бо вважаю, що головне не фраза, а думка, закладена в неї.

Намагаюся уникнути зайвої описовості, дієприкметникових та інших зворотів, що сповільнюють дію. І взагалі, мої герої люблять милуватися краєвидами не з якогось статичного бугра, а в динаміці, на повному скаку.

А ще вважаю, що письменник повинен вносити в текст побільше нових чи забутих слів. Для цього потрібно мати не лише чуйні вуха, а й любов до словників...»

Джерела:

Марченко, Наталя. Володимир Рутківський: тексти долі : біографічний нарис / Н. Марченко. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2014. - 432 с.
Володимир Рутківський - письменник, який робив читачів щасливими
Володимир Рутківський
Український казкар із Одеси: пам'яті Володимира Рутківського