Прекрасними рядками вірша "Усе моє, все зветься Україна" нашої геніальної поетеси Ліни Костенко сьогодні відзначаємо Всесвітній день поезії. Настільки глибоко і піднесено звучать ці слова, що мимоволі проникаєшся усією любов'ю і симпатією до своєї рідної землі: "Оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо", "Така краса висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори...". Тут є щось набагато більше, ніж просто рядки, відчуваєте? Приємного усім перегляду))
Немає коментарів:
Дописати коментар