субота, 19 вересня 2020 р.

Оксана Забужко. Думки, бачення, позиція

19 вересня день народження відомої української письменниці Оксани Забужко. Цю авторку можна сприймати й розуміти по-різному, - слова, думки, висловлювання - завжди сміливі, виважені й вичерпні. Її цікаво слухати й читати. Тож яка вона, Оксана Забужко?

До 60-річчя відомої інтелектуалки пропонуємо ознайомитися із деякими вибраними цитатами з її творів. 

Про життя     Хтось повсякчас проживає за тебе твоє життя - одну з його можливих, ніколи тобою не здійснених версій. Всі почуття, що по-справжньому в'яжуть нас з іншими, від любови до заздрости, походять від цієї потаємної туги за іншими життями - інстинктивно вгаданими, розпізнаними нашими життями, яких ми, одначе, ніколи, ніколи не будемо мати. І хтось боронить, хтось ослоняє собою - проживаючи їх за нас. І ми спимо без кошмарів. (Дівчатка)

Бачення письменника     Моє бачення визначається професією. Письменник уміє "розпізнавати сценарії" й здатен відрізнити спонтанний, самим життям породжений сюжет - від рукотворного, склепаного людиною, справжній - від фейкового, бо постійно працює з історіями й життя бачить "текстами". 

Мене можуть обдурити люди (бувало, і не раз) - але практично ніколи не можуть обдурити тексти: у мистецтві "глибинного читання" з письменником не зрівняється жодна розвідка світу.

Громадянська позиція     Не дай - розлюбити себе. Бо це було б уже геть глупо - стільки витримавши, і витримавши гідно, - за яких-небудь "півпокоління до перемоги" піддатись "на ніщо", так-таки геть на ніщо: на напущені на нас хмарою чужі слова з вивернутими значеннями, гнилі й облудні, як болотяний туман... Не дай нам зрадити наших мертвих. І живих. І тих, що ще мають колись народитися. Тільки це, і більше нічого. Бо більше нам боятися нічого ("І знов я влізаю в танк...". Найвища сила)

Прохасько     Тут варто згадати, з чого все починалось. Особисто для мене початком - зародком, першим провісником "НепрОстих" - став інший Прохаськів шедевр, нині вже класика: коротеньке автобіографічне оповідання з ніяково-скромною назвою "Бо так є" (для себе я його назвала "Зимова еволюція"): з першого прочитання воно до сліз осліпило, оглушило, накрило обвалом заразом абсолютної досконалости (коли жодного слова ні викреслити, ні поправити, хоч на камені карбуй!) - і майже-містичної суголосности моїм власним тодішнім пошукам (я вже працювала тоді над "Музеєм покинутих секретів", "виставляла" Анріянові сни - а тут Тарас немов подавав мені свій власний, про яблонківського  прадіда-фойєрмайстера, просто "до столу", як сигнал ліхтарика в тьмі непозначеної дороги!), - і ще рік по тому я діймала кожну пару вух, що траплялася в зоні досяжности, знов і знов зачитуючи терплячим те оповідання вголос, наживо й по телефону, причім від повторного читання ефект не звітрювався й сили текстові не убувало. Сила була в концентрації смислів, спресованих, мовби в ядрі збагаченого урану: оповідання вже містило в собі майбутній роман у згорненому вигляді, як дерево в насінині. ("І знов я влізаю в танк...". З цього можна зробити кілька літератур)

Вечірнє місто     Особливо моторошно-прекрасні стояли вечори, коли гусне фіолет, спалахують ліхтарі, і в ущелинах занишклих вулиць починає дихати зоряне небо, - місто помалу розчинялося в мороці, мов цілий день тільки прикидалося собою, від дерев тягло ожилою вільгістю, і могутня, космічна безмірність буття підступалася впритул, змушуючи мене трепетати ледь не до сліз од неясного усвідомлення своєї непричетности - світові не було до мене ніякого діла... (Інопланетянка)

Про читання     Можливо, це взагалі війна Книжки з Телевізором. Можливо, колись історики так про неї й напишуть - коли ми її виграємо. Бо якщо ми її програємо, писати буде нікому. Ніколи, ніде. І саме тому ми не маємо права програти. (Письменник про війну) 

Про єдність і перемогу     Футбол, серед іншого, є чесною грою ще й тому, що в ньому заражений ненавистю завжди програє - як і в житті, зрештою, тільки що в житті це, на жаль, рідко коли відбувається за 90 хвилин і надто дорого обходиться і сучасникам, і нащадкам...). (Останні ворота) ... Встаю з-за комп'ютера, відчиняю вікно - і слухаю, як гулко стягується міський вечір у кулак стадіону, набрякаючи ревом і свистом...

 Твори Оксани Забужко читайте у бібліотеці!

Notre Dame d'Ukraine : Українка в конфлікті міфологій / О. Забужко ; обкл. Л. Кравченко . — Київ : Комора, 2018 . — 655 с.

"І знов я влізаю в танк..." : вибр. тексти 2012-2016 : статті, есе, інтерв'ю, спогади / О. Забужко ; обкл. Р. Лужецького ; іл. В. Гавриша . — Київ : Комора, 2016 . — 413 с.: іл. 

Інший формат: Оксана Забужко / О. Забужко ; упоряд. Т. Прохасько . — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003 . — 47 с.

Музей покинутих секретів / О. Забужко ; оформл. Р. Лужецького . — Київ : Факт, 2010 . — 830 с. 

Після третього дзвінка вхід до зали забороняється : оповідання та повісті / О. Забужко ; обкл. М. Фудашкіна . — Київ : Комора, 2017 . — 413 с.

Польові дослідження з українського сексу : роман / О. Забужко ; обкл. Р. Лужецького . — Київ : Факт, 2007 . — 175 с.

Сестро, сестро : повісті та оповідання / О. Забужко ; худож. Р. Лужецький. — Київ : Факт, 2003 . — 238 с.

Тут могла б бути ваша реклама : збірка / О. Забужко. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2014 . — 317 с.

Філософія української ідеї та європейський контекст : Франківський період / О. Забужко. — Київ : Основа, 1993 . — 125 с. 

Хроніки від Фортінбраса : вибрана есеїстика / О. Забужко ; обкл. Р. Лужецького . — Київ : Факт, 2009 . — 350 с. 

Шевченків міф України : проба філософ. аналізу / О. Забужко. — Київ : Факт, 2007 . — 146 с.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар