Нескорений командир

До 110-річчя від дня народження Романа Шухевича

«Він був надзвичайно інтелігентний, культурний, строгий, але дуже добрий. Його дуже любили всі хлопці. Він був вимогливий, але з серцем. Дуже гарно грав на фортепіано. Любив музику. Був жартівливий. Умів забавляти кожного з наших гостей-священиків. Завжди знаходив тему для розмови. Був товариський, чутливий, надзвичайно сердечний. Серце в нього було дуже добре».

Наталія Шухевич, дружина Романа Шухевича

Роман Шухевич (генерал «Тарас Чупринка», «Дзвін», «Щука», «Тур», «Роман Лозовський») – генерал-хорунжий Української Повстанської Армії (УПА), член Українського Державного Правління у 1941 р., Головний Командир УПА та Голова Бюро Проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) у 1943-1950 рр., Голова Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради (УГВР), Генеральний Секретар військових справ у 1944-1950 роках.
Роман Шухевич народився 30 червня 1907 р. у м. Львові. Його дитинство пройшло у містечку Краковець Яворівського повіту на Львівщині. 1914 року родина Шухевичів переїхала до Кам’янки-Струмилової (нині Кам’янка-Бузька), неподалік від Львова. Тут він закінчив народну (початкову) школу. З 1917 по 1925 роки Роман навчався у філії Львівської академічної гімназії, яка розміщувалася у Народному домі на вул. Театральній. Був дуже здібним учнем, зокрема в математиці та українській мові. Під час навчання у гімназії Роман мешкав у Львові, у своєї бабусі Герміни Шухевич, де у 1921-1922 роках квартирував полковник Січових Стрільців Євген Коновалець. 15-тирічний гімназист Роман не раз мав можливість порозмовляти з полковником, що, без сумніву, вплинуло на формування його свідомості та характеру. У вересні 1926 року Роман Шухевич вступив до Львівської політехніки на дорожньо-мостовий факультет. У 1928-1929 рр. відбував військову службу у польській армії. У роки навчання в гімназії та в Політехніці Роман був дуже активним членом пластової організації та різних спортивних товариств, а також вивчав музику та спів.

1930 року після звільнення з польської армії, ще до закінчення вищих студій, Роман Шухевич одружився з дочкою пароха с. Оглядів Наталією Березинською, де 28 березня 1933 року у них народився син Юрко, а 16 жовтня 1940 р. — донька Марійка.

Роман Шухевич уже в старших класах гімназії мав зв'язки з членами УВО, яка тоді вела революційну боротьбу проти польських окупантів, і після закінчення гімназійного навчання він одразу ж активно включився в її бойову діяльність.

1930 року Роман Шухевич був призначений бойовим референтом Крайової екзекутиви ОУН. Під його керівництвом відбулись у Галичині саботажні акції: підпали фільварків і господарств польських дідичів (поміщиків) та колоністів, нищення засобів державного зв'язку, напади на поліційні станиці та польські шовіністичні осередки.

У своїй нелегальній діяльності Роман Шухевич дуже чітко та вміло дотримувався правил конспірації. Кожний бойовий захід він всебічно обмірковував, тому поліції ніяк не вдавалося зібрати на нього докази для суду. У червні 1934 р. у зв'язку з убивством міністра Пєрацького арештовано й Романа Шухевича та заслано до концентраційного табору у м. Березі Картузькій без жодних доказів його вини. 1935 року Романа Шухевича під конвоєм повезли на слідство до м. Львова. Судова розправа, відома як процес Степана Бандери, відбувалася у Львові в травні-червні 1936 р. Роман Шухевич був одним із головних звинувачуваних, але, завдяки дуже вмілому захисту, судові не вдалося довести його вини. Знаючи, одначе, що його таки засудять, він добровільно зізнався, що належав до ОУН. Його засудили на три роки ув'язнення із зарахуванням слідчого арешту. На підставі проголошеної у 1935 р. амністії 27 січня 1937 р. Роман Шухевич вийшов на волю, пробувши півроку у концтаборі та два роки у тюрмі.

Після звільнення з тюрми у 1937 р. Роман Шухевич жив з родиною у Львові й працював у рекламній установі «Фама». Це була одна з форм маскування його нелегальної діяльності в ОУН.

1939 року ОУН розкололась на дві організації: ОУН під керівництвом полковника Андрія Мельника та ОУН під проводом Степана Бандери. Остаточно цей поділ був оформлений на конференції керівних кадрів ОУН, що відбулася у Кракові 10 лютого 1940 р., де було створено революційний Провід ОУН під керівництвом Степана Бандери. Роман Шухевич увійшов до складу членів революційного Проводу й був призначений Крайовим Провідником ОУН на Західно-Українських Землях, що входили до Генерального Губернаторства Німеччини. У Головному військовому штабі ОУН він керував підготовкою і вишколом кадрів. Під його керівництвом діяв ряд вищих військових курсів, на яких готувалися командири для майбутнього українського війська.

З 1943 року і до самої смерті Роман Шухевич перебував у підпіллі.

Із січня 1943 року Роман Шухевич розпочав новий і найвідповідальніший етап своєї діяльності: став Провідником та Командиром національно-визвольної боротьби проти німецьких і московських поневолювачів України. Після втечі від німецької варти він швидко зв'язався з проводом ОУН і зразу ж включився у боротьбу, очоливши військову референтуру. У травні став членом Бюро Проводу ОУН, згодом — Головою, а у серпні 1943 р. на ІІІ Надзвичайному великому зборі ОУН одноголосно обраний Головою Бюро Проводу ОУН і призначений Головним Командиром УПА.

З метою об’єднання всіх національно-державницьких сил українського народу в боротьбі за незалежність України в липні 1944 р. з ініціативи ОУН і УПА та особисто Романа Шухевича скликано Великі збори, на які прибули представники діючих в Україні політичних організацій. У результаті нарад створено Українську Головну Визвольну Раду, яка стала верховним органом українського народу в його визвольній боротьбі. Виконавчим органом УГВР став Генеральний Секретаріат, Головою якого обрано Романа Шухевича — «Лозовського». Його ж затверджено на посаді секретаря військових справ і Головним Командиром УПА.

Загинув Роман Шухевич 5 березня 1950 року. Близько шостої години ранку енкаведисти оточили будинок у селищі Білогорща біля Львова, де Роман Шухевич переховувався разом із зв'язковою Галиною Дидик. Вона відчинила двері, бо думала, що ранковий візит пов'язаний з виборами. Очевидно, енкаведисти знали, що у хаті є ще Роман Шухевич. Коли Галину схопили, хтось із нападників наказав їй: «Скажи Роману, щоб не робив дурниць»… Спускаючись сходами, Роман Шухевич застрелив одного офіцера, іншого поранив. Сам же отримав три кулі у живіт. Але у нього ще вистачило сил пустити собі кулю у скроню.

Ще більше дізнатися про життя та діяльність Романа Шухевича Ви зможете з наступних книг, які є у нас у бібліотеці.

Дужий, Петро. Генерал Тарас Чупринка : (нариси про Романа Шухевича - Головного Командира УПА) / П. Дужий ; літ. ред. А. Яремчук. - Львів : Галицька Видавнича Спілка, 1997. - 63 с. : іл.

Дужий, Петро. Роман Шухевич - політик, воїн, громадянин / П. Дужий. - Львів : Галицька Видавнича Спілка, 1998. – 254 с. : фотоіл. - Бібліогр.: с. 243-245.

Ісаюк, Олеся. Роман Шухевич / О. Ісаюк. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015. – 255 с.

                                            

Кук, Василь. Генерал-хорунжий Роман Шухевич - Головний Командир Української Повстанської Армії / В. Кук ; обкл. О. Сало. - Львів : Видавництво "Мс", 2005. - 87 с. : фотогр.

                                              

Роман Шухевич: з минулого в сучасне : зб. статей / упоряд. Б. Гордасевич. - Львів : Тріада плюс, 2011. - 440 с.

                                             

Чайківський, Богдан. "Фама". Рекламна фірма Романа Шухевича / Б. Чайківський ; наук. ред., упоряд. В. Кук, М. Посівнич ; обкл. О. Сало ; Центр досліджень визвольного руху. - Львів : Мс, 2005. - 104 с. : фотогр.

Пропоную також для ознайомлення біобібліографічний покажчик "Нескорений командир", який містить розповідь про життя та діяльність Романа Шухевича, спогади родини та друзів, інформацію про меморіальні музеї Романа Шухевича, бібліографічний та вебліографічний списки літератури.