![](http://lopata.in.ua/wp-content/uploads/2015/02/1156.jpg)
Твори українського літератора Олеся Гончара нерідко порівнюють із прозою світових класиків – Анрі Барбюса, Ернеста Хемінгуея, Ремарка. Антивоєнні романи письменника розглядають в контексті не тільки української, а й світової літератури.
На жаль, у школі прозу Гончара вивчають дуже стисло. Але він - саме той письменник, котрий своїми емоційно насиченими текстами підкреслює загальнолюдські цінності, спонукає до всебічного розвитку. Олесь Гончар народився навесні 3 квітня 1918 pоку. Душею він завжди залишався юним, писав для молодого покоління. Його персонажами були свідомі молоді люди, школярі чи студенти, які закохувалися і мріяли про майбутнє, прагнули розгадати загадки минулого, сперечалися й приятелювали... Аж поки, як і в наші дні, не настала загроза для їхньої безтурботності - війна.
![](http://worldpoesy.com/ua/wp-content/uploads/2015/08/2113.jpg)
Про війну
"Ідемо, ідемо. Хочемо пройти крізь цей степ, як торпеди, крізь його аеродроми, засади, крізь усі небезпеки, що зустрінуться нам на путі. Здається, тільки вийдем, і вже не буде війни. Здається, тільки проб'ємося, і перед нами, як з високого перевалу, відкриються за небокраєм найдальші віки. Хто з нас проб'ється? Хто з нас загине в оцих оточенських, загравами охоплених степах? Що всіх нас чекає за отим пагорбом?"
(Олесь Гончар "Людина і зброя")
Про пізнання
"- Та хіба ми й самі для себе теж не загадка?
- Ви так вважаєте?
- А вам хіба все до кінця уже ясно? То поясніть і мені, завдяки чому людина з печери зуміла так круто піднестись, по яких щаблях ішла вона з темних тих прачасів до своїх вершин? І чи завжди рухалась по висхідній? У чому змінилась, а в чому лишилась такою, як була і в античності? Оленячий ріг змінила на трактор, галеру — на космічний корабель, а неспокій, а потяг до вічної таїни, хіба він у людини зник? Жадоба пізнання, — може, тільки це неминуще..." (Олесь Гончар "Берег любові")
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjuZmmVrU-C9T23m1Q5oxEGrhFL0BJCMcglmS8_zRcGHMkmFpaIMrplXm7wYypsGeYZF_iw7X191k_IMpiZtLUAd77QcI0L3fxK-zHaZv32ndLRc3VgZ19juZDgPgKKGO6v6QqGxrlOlQE/s400/038.jpg)
Про щастя
"При найкращих устроях, при найдосконаліших конституціях людина може бути нещасна, ось у чім проблема проблем... Хіба ні?"
(Олесь Гончар "Циклон")
Про спогади
"Чому все те — і дитячі пустощі, й чиїсь недитячі пристрасті — так міцно зберігає душа? Пуди конспектів, гори проштудійованих посібників не багато залишили після себе. Але чому досі чуєш, який пахучий був той новенький буквар, що тобі видали в школі? І читанка, що зветься «Вінок», вона теж незрівнянно пахла. А перший «Кобзар», що потрапить тобі до рук, і перші рядки, що западуть у дитячу душу на все життя."
(Олесь Гончар "Романові яблука")
До речі, чи відомо вам, що перше відображення трагедії Голодомору в українській художній прозі – не повість «Марія» Уласа Самчука, як донині вважали, а «Стокозове поле» 23-річного Гончара!
Я запрошую усіх - когось, може, вперше, а когось - ще раз, насолодитися внутрішньою силою та красою духовного світу героїв цього письменника і... трішки пороздумувати:
Про час
«Дорожіть днем - ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе - хто іскрить! … Зоставте ж слід… Не бляшанку з-під шпротів, покинуту на Скарбному, не купу сміття, а таке, щоб людей радувало - близьких і далеких… Дорожіть, дорожіть миттю, синочки! Бо ГЕСи плануються, все на світі планується - не планується одна тільки смерть».
(Олесь Гончар "Собор")
![](http://kryivka.net/upload/iblock/29a/29a7eff718681027c85e2c42b5ecfcad.jpg)
Про співчуття
"Любити ближнього – це найважливіша з людських наук, вона вистраждана людством, але як нелегко вона дається літературі й кожному з нас... Мабуть, тільки з болю, із страждання виникає здатність до співчуття, душевна просвітленість, розуміння і здатність перейнятися горем ближнього...Умій прощати! Це таки, мабуть, найвище мистецтво життя. Здається мені, що раніше в нас було менше зла, більше було терпимості справді християнської... Як далеко ще нам до висот всепрощення й національного примирення!"
(із щоденника Олеся Гончара)
![](http://i.livelib.ru/boocover/1000457492/l/b412/Praporonosts%D1%96.jpg)
Про вірність
"Найвища краса - це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, по-моєму, кінець-кінцем мусять відчувати себе злидарями. А хто не звідав цього щастя, цієї краси вірності, той не жив по-справжньому..."
(Олесь Гончар "Прапороносці")
![](http://www.litmir.co/data/Book/0/190000/190730/BC2_1390730499.jpg)
Про цінність життя
"Все, власне, так просто, - думалось йому,- варто тільки усвідомити, що живеш один раз, що життя - це той рейс, який не повторюється, і що його треба провести достойно..."
(Олесь Гончар "Тронка")
Про час
«Дорожіть днем - ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе - хто іскрить! … Зоставте ж слід… Не бляшанку з-під шпротів, покинуту на Скарбному, не купу сміття, а таке, щоб людей радувало - близьких і далеких… Дорожіть, дорожіть миттю, синочки! Бо ГЕСи плануються, все на світі планується - не планується одна тільки смерть».
(Олесь Гончар "Собор")
![](http://kryivka.net/upload/iblock/29a/29a7eff718681027c85e2c42b5ecfcad.jpg)
Про співчуття
"Любити ближнього – це найважливіша з людських наук, вона вистраждана людством, але як нелегко вона дається літературі й кожному з нас... Мабуть, тільки з болю, із страждання виникає здатність до співчуття, душевна просвітленість, розуміння і здатність перейнятися горем ближнього...Умій прощати! Це таки, мабуть, найвище мистецтво життя. Здається мені, що раніше в нас було менше зла, більше було терпимості справді християнської... Як далеко ще нам до висот всепрощення й національного примирення!"
(із щоденника Олеся Гончара)
![](http://i.livelib.ru/boocover/1000457492/l/b412/Praporonosts%D1%96.jpg)
Про вірність
"Найвища краса - це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, по-моєму, кінець-кінцем мусять відчувати себе злидарями. А хто не звідав цього щастя, цієї краси вірності, той не жив по-справжньому..."
(Олесь Гончар "Прапороносці")
![](http://www.litmir.co/data/Book/0/190000/190730/BC2_1390730499.jpg)
Про цінність життя
"Все, власне, так просто, - думалось йому,- варто тільки усвідомити, що живеш один раз, що життя - це той рейс, який не повторюється, і що його треба провести достойно..."
(Олесь Гончар "Тронка")
![](http://worldpoesy.com/ua/wp-content/uploads/2015/08/2113.jpg)
Про війну
"Ідемо, ідемо. Хочемо пройти крізь цей степ, як торпеди, крізь його аеродроми, засади, крізь усі небезпеки, що зустрінуться нам на путі. Здається, тільки вийдем, і вже не буде війни. Здається, тільки проб'ємося, і перед нами, як з високого перевалу, відкриються за небокраєм найдальші віки. Хто з нас проб'ється? Хто з нас загине в оцих оточенських, загравами охоплених степах? Що всіх нас чекає за отим пагорбом?"
(Олесь Гончар "Людина і зброя")
Про пізнання
"- Та хіба ми й самі для себе теж не загадка?
- Ви так вважаєте?
- А вам хіба все до кінця уже ясно? То поясніть і мені, завдяки чому людина з печери зуміла так круто піднестись, по яких щаблях ішла вона з темних тих прачасів до своїх вершин? І чи завжди рухалась по висхідній? У чому змінилась, а в чому лишилась такою, як була і в античності? Оленячий ріг змінила на трактор, галеру — на космічний корабель, а неспокій, а потяг до вічної таїни, хіба він у людини зник? Жадоба пізнання, — може, тільки це неминуще..." (Олесь Гончар "Берег любові")
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjuZmmVrU-C9T23m1Q5oxEGrhFL0BJCMcglmS8_zRcGHMkmFpaIMrplXm7wYypsGeYZF_iw7X191k_IMpiZtLUAd77QcI0L3fxK-zHaZv32ndLRc3VgZ19juZDgPgKKGO6v6QqGxrlOlQE/s400/038.jpg)
Про щастя
"При найкращих устроях, при найдосконаліших конституціях людина може бути нещасна, ось у чім проблема проблем... Хіба ні?"
(Олесь Гончар "Циклон")
Про спогади
"Чому все те — і дитячі пустощі, й чиїсь недитячі пристрасті — так міцно зберігає душа? Пуди конспектів, гори проштудійованих посібників не багато залишили після себе. Але чому досі чуєш, який пахучий був той новенький буквар, що тобі видали в школі? І читанка, що зветься «Вінок», вона теж незрівнянно пахла. А перший «Кобзар», що потрапить тобі до рук, і перші рядки, що западуть у дитячу душу на все життя."
(Олесь Гончар "Романові яблука")
Усі книги ви знайдете у відділі обслуговування Львівської обласної бібліотеки для дітей.
Олесь Гончар : біобібліографічний покажчик
Олесь Гончар : біобібліографічний покажчик
Доброго дня! Дуже і дуже Вам дякую за цитати Гончара! Це насправді глибокі і такі важливі думки у сучасному шаленому темпі сьогодення.
ВідповістиВидалитиТак, Ви вірно підкреслили.
ВідповістиВидалити