Книга – одне з найбільших чудес, створених людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, всю свою мудрість вони довіряли книгам. Перед нами - "найзнаменитіші" пам'ятки нашої духовної культури, справжні витвори мистецтва. Пригадаймо (і запам'ятаймо) їх.
Ізборник Святослава – одна з найдавніших
писемних пам'яток давньослов'янської мови на теренах України-Русі. В ньому
містяться статті різного змісту —
релігійного, побутового, повчального, літературного тощо. Списаний
він, імовірно, в Києві, для князя
Святослава з відповідного староболгарського збірника, що становив переклад з грецького оригіналу для
болгарського царя Симеона. Зберігається пам'ятка в Державному історичному музеї в
Москві. Видавалася в 1880 р.
Києво-Печерський
патерик – збірка
оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в середині XI ст.
Патерик складений в XIII столітті на основі листування єпископа
Володимиро-Суздальського Симона і ченця Печерського монастиря Полікарпа. Чудова
літературна форма і цікавість оповідань Патерика обумовили його незмінну
популярність у читачів аж до XVIII ст.
Острозька
Біблія - визначна пам’ятка книгодрукування в Україні,
перше повне видання канонічного біблійного тексту церковнослов’янською мовою.
Повна назва книжки – «Библіа, сиріч
книги Ветхаго и Новаго Завіта по языку словенску» . Надрукована впродовж
1580–1581 рр. у власному маєтку відомого українського магната та політичного
діяча князя Василя Костянтина Острозького Острозі (тепер м. Острог Рівненської
обл.) у спеціально організованій для випуску Біблії друкарні. Для друкування
Біблії був запрошений український першодрукар
Іван Федоров (Федорович) (р. н. – 1583). Це останнє відоме видання славетного
друкаря.
Пересопницьке
Євангеліє - визначна рукописна пам'ятка староукраїнської мови
та мистецтва XVI століття. Один із перших українських перекладів канонічного
тексту четвероєвангелія. Ця книга заслужено вважається символом української нації. Важливим аспектом
цінності книги є художнє оформлення. Вага пам'ятки - 9 кг 300 г.
Повість
временних літ - літописне зведення,
складене у Києві на початку 12 століття,
пам'ятка історіографії та літератури
Київської Русі. Оригінал «Повісті минулих
літ» до наших днів не зберігся.
Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють «переписування» з
іншого джерела. «Повість минулих літ» — перша у Київській Русі пам'ятка, в якій
історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію
східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить
оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних
суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання,
повісті, легенди.
«Поученіє» Володимира Мономаха - цикл творів, де князь повчав дітей жити за законами християнської моралі: слухатися старших; дбати про тих, хто потребує допомоги; щоб слово не розходилося із ділами; не вести розпутне життя; переборювати лінощі, бо вони гублять людину; знати 5 мов. На основі власного життя він застерігав дітей від нерозважливих вчинків.
Руська
правда - збірка стародавнього руського права, складена
в Київській державі у XI—XII ст. на основі звичаєвого права. Вона мала безпосередній вплив на всі правові пам'ятки
литовської доби в історії України. Деякі норми увійшли до українського права
гетьманської доби.
Слово о
полку Ігоревім - героїчна
поема кінця XII століття. Переклади і
переспіви «Слова» існують багатьма мовами світу, а найбільше українською і
російською. Історичною основою «Слова…» є невдалий похід новгород-сіверського
князя Ігоря Святославича на половців навесні 1185 р. Військовий похід князя
Ігоря автор відтворив в епічно-ліричному плані, піднісши як найвищий принцип
долю Руської землі і засуджуючи князів за їх незгоди, за ставлення особистого
над загальним. До історичної оповіді автор додав мотиви снів, плачів, реакцій природи
на долю героїв, монологи князів тощо.
Слово про
Закон і Благодать - визначний твір красномовства
Київської Русі. Написаний між 1037 - 1050 рр. священиком Іларіоном. Це «Слово» стверджує самостійність Київської держави і церкви, заперечує
повноваження Візантії щодо Києва.
«Слово» підкреслює протилежність «закону» (давньої
іудейської релігії) і «благодаті» (нової - християнської).
Немає коментарів:
Дописати коментар